Сценарії - Мізоцький ліцей Мізоцької селищної ради Рівненської області

Мета:

ознайомити учнів з життєписом феноменальної української родини Шумовських, розкрити роль сімейного виховання у формуванні особистості молодої людини;
формувати в учнів активну життєву позицію, власну гідність і гордість за людей, які проживали в їхньому краї.

ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ

Читець

Промовляють знов і знов калина

І ясні зорі в тихім плині вод:

«Це твоя країна Україна,

Не просто край — країна і народ».

Кличуть вічно далі тополині,

Постають простори не чужі.

Тут живи — це все твої святині,

Ти їх борони і бережи.

Хай нас віщий голос нині будить,

У благословенній цій порі.

Ми, як люди, вийдемо на люди,

На високий станемо поріг.

Поведе усіх нас не гординя,

Але гордість, гідність — як усіх.

Ми живем в країні Україні —

Доля це, а доля — то не гріх.

Не шукай же щастя по чужинах,

Тут молись на правду і добро.

Це — твоя країна Україна,

Ні, не край — країна і народ.

Учитель. З якого райського насіння народжується такі дивні, дужі, славетні дерева? Міцно вплітаються вони корінням у рідну землю, овіяну славою і легендами, живляться од струмків непокірних і джерел невтомних, а тоді возносять до небес молитву — подяку за нас, завтрашніх, за долю й дерзання.

1-й учень. «Отак склалось, що три роди пов’язались між собою: Шумовських, Стебельських і Гошовських, і всі ці три роди опинилися поза рідною землею…» — писав один із родичів до наймолодшого із Шумовських — Юрія.

2-й учень. Тепер цими іменами гордиться світ. А треба, щоб і рідна земля зі сльозами радості, зі словами вдячності вклонилася своїм дітям і привітала їх, бо, відірвані від неї, вони душею і серцем були в Україні, творили, думаючи про її історію, культуру, мову, про її сучасне і майбутнє. Саме батьківська оселя у Мирогощі була тим родинним оберегом, що з’єднував розкиданих по світу Шумовських.

Слайд — хата Шумовських. Звучить пісня «Хата моя, біла хата».

3-й учень. Отже, хто вони, міфічні Шумовські?

Слайд — родинне дерево Шумовських, герб.

1-й учень. Патріарх родини — Федір Миколайович Шумовський — священик із шляхетного роду і священицької родини, свідченням чого є родинний герб. Митрофорний протоієрей о. Федір 55 літ відслужив на благо рідного краю і був одночасно вчителем, лікарем, кооперативним і суспільногосподарчим діячем, взірцевим батьком і вихователем як власної, так і парафіяльної сім`ї.

Слайд — фото родини Шумовських.

2-й учень. Завдяки авторитетові і популярності серед людей зумів довкола православної церкви об’єднати колоністів-чехів, ревно опікав молодь. Разом з прихильниками 1899 року побудували великий шкільний будинок, у якому здобули освіту кілька поколінь його земляків.

3-й учень. До його оселі тягнулися ниточки зв’язку від найвизначніших постатей того часу — і послів польського сейму, і політиків, і професорів. Невелика хатинка периферійного села вабила і Лева Троцького, і Дмитра Донцова, і Уласа Самчука, і Степана Скрипника, і Володимира Кубійовича, що опинились у центрі політичних і часових віянь.

1-й учень. Під час Першої світової війни надавав поміч як цивільному населенню, так і воякам в окопах. Був заарештований більшовиками у 1920 році, відданий під розстріл, але врятований парафіянами. За пасторську працю отримав усі найвищі священицькі нагороди, у тому числі і митру, а за громадську діяльність — орден Анни ІІІ ступеня.

Презентація: слайд — церква в с. Мирогоща.

Діти читають вірші, передаючи запалену свічечку.

1) Життя, як поле: міряне — не міряне,

Та сонце злиже в нім твої сліди…

Прийди у храм з надією і вірою,

В свою церковку стомлено зайди.

2) Хай двері скрипнуть радісно і лагідно,

Сяйне проміння в зблисках золотих.

Ще й не такі тут на коліна падали

Перед ликами печальними святих.

3) Твоя печаль повільно догорятиме

На язичках тугих воскових свіч,

І щось повіки тихо лоскотатиме,

Коли сльоза навернеться до віч.

4) Скупу сльозу ніхто не буде бачити —

Лише лампади смуток золотять.

Проси прощення, й зможе Бог пробачити

Вуста, які, розкаявшись, тремтять.

Звучить пісня «Свіча».

2-й учень. Дехто нарікав, що отець Федір витрачав гроші не стільки на розвиток церкви, скільки на утримання та навчання дітей, піклувався, щоб кожен розкрив свої таланти і здібності. Але життя виправдало його мудрість і далекоглядність: діти прославили не лише рід Шумовських, а й цілу Україну.

3-й учень. Найстарший із дітей — Арсен. Народився у селі Мирогоща. Середню освіту здобув у реальній школі в м. Рівному, бо мав нахил до математики, а опісля отримав невелику сти-пендію на студії в Петербурзі.

Презентація: слайд — фото Арсена.

1-й учень. Після закінчення 5-го курсу Політехніки Арсен почав готувати дипломну роботу і поїхав у Північний Крим. Там і застала його Перша світова війна. У 1917 році потрапив під Білорусію. Був одним із перших російських офіцерів артилерії, що дістали вишкіл пілотів-спостерігачів. Літав на аеростатах, оглядав рух ворожих військ. Син Теодор пригадує: «Спостерігач мав телефон,

легкий кулемет і парашут. З кулемету було мало

толку, бо заважав сам аеростат, а парашути зазви-

чай не відкривалися. Казав батько, що парашута

ніколи не вдягав, зате тримав у кишені молитву

— 91 Псалом, що дала його мама, коли він ішов

на війну».

Молитва «Страждальна мати».

2-й учень. Так пережив три роки на фронті і був нагороджений орденами — Св. Станіслава 2-го ступеня з мечами і Св. Анни 2-го ступеня. 1921 року вирішує захистити дипломну працю в Політехніці. Але захищає по-українськи, хоч тема («Землечерпалка») не була з легких. Після такого випробування, яке достойно витримав, Арсен стає асистентом професора Патона. Але невдовзі професор довідався, що його асистент був колишнім офіцером царської армії, а згодом армії УНР, тому порадив йому тікати за кордон, щоб уникнути розстрілу більшовиками.

3-й учень. Так Арсен з’являється в Дубні, потім у Празі, тоді у Хшанові на новій фабриці локомотивів. Славився як неперевершений спеціаліст зварювання, через те його запрошували на конференції та виставки до Німеччини, Австрії, Англії, Швеції. У лютому 1951 р. Арсен з родиною від’їжджає до Канади, до Вінніпегу, потім до Торонто, де працює інженером, редактором фахового журналу, займається активною громадською діяльністю. Помер у 1967 р., похований у Торонто.

Звучить пісня «Журавлі».

Слайд — фото Анастасії.

2-й учень. Найстарша донька Шумовських, Анастасія, народилася в Мирогощі. Здобувши освіту, стала педагогом. Нагороджена багатьма дипломами і грамотами. Але її доля була дуже трагічною, вона своє життя провела далеко від рідних, в самотності, замкненості, долаючи життєві труднощі і хвороби.

Монолог Анастасії читає учениця.

Ніяких жертв, ніякого присвячення з мого боку нема. Я ні перед ким не розповідала про сімейні стосунки, та життя саме усе показало. Подобався мені морський офіцер. Його рідня мене любила і надумала нас одружити. Його батько приїхав до нас і розпитав про мене. На його питання мама сказала, що він не знає мене, що у мене непоступливий, важкий характер. Батько вернувся здивований: як це рідна мати так говорить про дочку? Тому вони відправили сина у Чехію на навчання. Там Костя у Празі втопився. Для мене це була подвійна трагедія.

Міняється обстановка. Усі знайомі і рідні поїхали, у мене на руках мама, приїхала з порожньою скринькою. Я дуже багато працювала в школі, доглядала за хворими Вандою і мамою. В день смерті мама мене поблагословила і сказала: «Ти ангел». Як пізно вона мене розпізнала!

Ні, я не жертва, я тільки несу хрест за те, що люблячого тата залишила в біді, хворого — у жахливому становищі, заради заробітку, школи, кар’єри…»

3-й учень. Останні роки її, дійсно, були жахливими. Померла Анастасія 1985 року і похована, як і мама, Марія Іванівна, у Мізочі.

1-й учень. Серед мізочан вона залишилась у пам’яті як дуже інтелігентна та ерудована жінка, яка всю себе віддавала педагогічній праці, організувала літературно-драматичний гурток, вистави, навчала грати на фортепіано сусідських діток.

2-й учень. Постать Арсена є надзвичайно бурхливою, Анастасії — затято глибокою, Олександри — дуже яскравою, Петра — таємничою, Павла — найвидатнішою, а Юрія, наймолодшого, — неординарною.

Виходять учні і читають монологи.

Презентація: слайди — фото Олександри, Павла, Петра, Юрія.

Олександра

Я — Шурця, Олександра. Природа щедро обдарувала мене талантом: мала рідкісний голос мецо-сопрано, і вже з 17 років співала у царській капелі в Царському Селі. Музичну освіту здобула у Варшавській та Паризькій консерваторіях. Довелося співати на одній сцені з Шаляпіним, Агреньєвим, Слов’янським. Мої виступи з українським репертуаром пам’ятає паризька опера. І хоч жила у Франції, моя думка летіла додому, у рідне родинне гніздо — Мирогощу. Свій невсипущий характер я присвятила Україні. І тому далеко за її межами робила все можливе, щоб підняти престиж українського слова, української пісні, української культури. І хоча французи не люблять шанувати чужинців, за свою працю дістала в нагороду рідкісну срібну медаль Міністерства освіти Франції.

Павло

Доля була прихильною до мене, Павла. Вищу освіту здобув у Німеччині. Все своє життя займався науковою працею: виводив нові види, вивчав гібридизацію і запліднення тварин. Понад 365 фахових праць із зоотехнії, фізіології різними мовами вийшли друком у різних часописах. Мав безліч високих дипломів, нагород, медалей. Це вперше українець дістав таке визнання у світі. Мене приймають у члени французької Академії сільськогосподарських наук і почесним членом Королівського Гінекологічного Товариства Бельгії, Союзу Американського Ветеринарійного та Медичного товариств та інших інституцій світу. Але я ніколи не втрачав громадської активності і ніколи не переставав дбати про українську культуру та її духовність. Оскільки вступити до університету в Польщі православному, та ще й синові священика, було практично неможливо, то ми з Павлом, потайки пробрались до Німеччини й стали студентами Берлінського університету. Жилось сутужно, грошей до Німеччини батьки прислати не могли, тому працювали у копальнях вугілля та на цегельні, щоб заплатити за навчання.

Петро

До науки, до світового визнання ми йшли цілеспрямовано. Ми знаємо ціну цій славі, бо своєю самовідданою працею творили її. Мене, Петра, вважали хорошим лікарем, спеціалістом з легеневих хвороб. Як і моїх братів, доля закинула далеко від України, працював у Данії, Польщі, Австрії, Англії. Але в душі моїй жила заповітна мрія: своєю працею, своїм досвідом прислужитися рідному народові.

Юрій

Я наймолодший у родині — Юрій. Саме я вирішив продовжити священицьку стезю: навчався на теологічному і водночас археологічному факультетах Варшавського університету. Я страшенно був закоханий в археологію, яка вивела мене в люди і на світову арену. Релігійна та археологічні дороги так і перепліталися в моєму житті, хоча захоплень мав набагато більше. Під час Другої світової війни вимушено виїхав за кордон, щоб врятувати життя, продовжував священицьку працю. Емігрантське життя штовхало до нових пошуків, пристосувань. Тому погодився їхати в археологічну експедицію для дослідження Африки. Це були надзвичайно цікаві, насичені пригодами і небезпеками роки. А переїзд до США ще більше урізноманітнив мою діяльність. Викладав в кількох університетах, став журналістом української газети «Свобода» і на рівні ООН намагався захищати права і свободи своїх закордонних земляків. Все своє життя я не був байдужим до долі України та її народу, хоча перебував далеко від української землі.

1-й учень. Завдяки Олександрі Європа полюбила українські пісні, а через Арсена і Павла подивувалася генію українського винахідника і вченого. Юрій зумів перегорнути віки і відкрити людству культуру давноминулих епох, як археолог відстоював українську культуру на рівні ООН. Анастасія показала, як зберегти людську гідність у заблокованій культурі.

2-й учень. Внесок кожного із них — неоціненний. А ще — збереження правдивості власної історії, духовності і високої культури побуту, розмаїття фольклору, старовини, звичаїв, опікування чистотою мови. Кошти вкладали в книги, літописи, хроніки, вірили, що настане пора, коли це буде потрібне українському народові.

3-й учень. Без сумніву, маємо справу з феноменальним явищем в українській культурі. Здивовано завмираємо, коли зустрічаємо бодай одну різносторонньо обдаровану людину.

1-й учень. Але щоб стільки талантів розвивалось одразу в одній родині… Це вперше. Яскраво. І незабутньо. Як у пишному буйноцвітному оберемку квітів, де поєдналися музика, спів, потяг до літератури і письма, гострий допитливий розум і сміливий пошук, педагогічні здібності, механіка й теологія, артистизм і багато-багато іншого.

2-й учень. Можна отримати закид, що всі вони, хоч і виросли з українського ґрунту, були пізніше відірвані від нього і творили за більш сприятливих умов, ніж їхні співвітчизники.

3-й учень. Але — ні. Вчитаймося в їхні біографії: чужа земля не приймала їх з розпростертими обіймами. Виживали і відстоювали себе. Не заради себе. Заради тієї України, що її, поранену, винесли у серці. Щоб воскресла. Щоб возродилася заново, як Фенікс із попелу.

1 - й учень. Що ж підтримувало родину Шумовських у важкі роки? Любов до тих місцин, що зачаровували назавжди. До джерел, що напоїли водою живлющою. До тих зіль, що вміють лікувати душу.

Презентація: слайди — краєвиди Мирогощі.

Учні читають вірші.

1. Розлетілись, розбрелись по світу,

В неосяжні далі розійшлись,

Та лише при слові «Мирогоща»

Серце затріпоче, як колись.

2. Запече під грудями щемливо

Й потече з очей гірка сльоза.

Скільки вас — відомих й невідомих —

Дала світові оця земля.

3. Ви пустили тут своє коріння,

Воду пили з цього джерела,

А зміцнівши і набравшись сили,

Вилетіли з рідного гнізда.

4. Рознесли по світу гарну славу,

Розказали дітям про дідів,

Щоб пишалися ними по праву,

Щоб ніхто душею не мілів.

5. Не зруйнують нашого коріння,

Споришем стежки не заростуть,

Бо живуть у Мирогощі славні люди

І широким шляхом вони йдуть.

2-й учень. Шумовські завжди пам’ятатимуть невелике село зі стрімкою річкою, зеленими луками, дрімучими лісами. Тому що саме тут пройшло їхнє дитинство, саме тут вони навчилися цінувати порядність, доброзичливість, дружбу та взаємодопомогу. Їхня сподвижницька діяльність, їхній біль і їхнє сяйво доходять до нас запізніло, як світло далеких зірок.

3-й учень. Світло стане яскравішим, якщо пам’ять житиме в душах вдячних односельців. Віриться, що повернуться до отчого дому, як весною повертаються українські соловейки.

Звучить пісня «Солов’ї».

1-й учень

Плаче Україна гіркими сльозами,

Ллється по землі кров людська свята.

За свободу й волю люди помирають,

За ту Україну, що у нас одна.

2-й учень. Незалежність — слово пророче. Світить воно Україні крізь морок віків, воєнні дими, темінь неволі і пелену сліз, як посмішка дитини, що одного щасливого дня засяє світові крізь сльози.

3-й учень. Незалежність — слово тихе, а громом гримить із сивих століть, і пробиває тюремні мури, і не дає заснути дні сущому. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки-України заради її спокою, її мирного існування, її свободи і незалежності.

1-й учень

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду — сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Звучить пісня «Мальви».

2-й учень. Минуло 23 роки Незалежності, і знову українці постали перед загрозою знищення нашої держави.

3-й учень. У ці нелегкі для нашої країни часи українці проявляють чудеса хоробрості, відданості своїй Батьківщині, відстоюючи її інтереси. Сотні громадян України уже віддали своє життя, захищаючи рідну землю.

1-й учень. Небувалий прояв патріотизму охопив усю країну. Ми пишаємося, що наша молодь надзвичайно патріотична і доводить це своїми щоденними справами.

2-й учень. Серед захисників, героїв нашої держави є багато наших односельців: Вклонімося мужності героїв-українців і душею засвітімось праведно, як на сповіді.

3-й учень. Вклонімося перед матір’ю-Ук раї ною і помолімось як Матері Божій.

Батьківському роду — нема переводу

Дівчина

Вже весна завітала в Україну
І зеленню покрились всі сади.
Лелеки прилетіли із чужини,
А ми вітати батьків та вчителів прийшли.
І навіть та берізка біля школи
Сьогодні похилилась до землі.
Уклін низький даруєм, як ніколи,
Вам, дорогі і любі батьки і вчителі.
Як хочеться в цей день вам побажати
Високих, ніжних і крилатих мрій.
Повагу й шану всю сповна віддати
І виконати задум усіх надій.

1-й читець

Ми кажем «хліб». У слові цім усе:
Життя, котре виблискує червоно,
Весна, що цвіт навколишній несе
І літа хмільне достигле гроно.

2-й читець

У народі ж хліб, мов матір поважають,
Ця шана з плином часу не зника,
І батьків та вчителів Мізоцької школи
Зустрічаємо з хлібиною в барвистих рушниках.

3-й читець

Хлібом благословляєм вас,
Ним живе й міцніє Україна.
Хай з хлібом буде все ваше життя,
Солодкість поділеного хліба
Ні з чим незрівнянна,
Цей хліб є також символом нашого чудового
селища Мізоч.
Вручення хліба.
Вірш про Мізоч.
Пісня про Мізоч.

Ведуча

Сьогодні ми зібралися на свято,
До нього готувались усі.
Щасливі, що в залі ви, рідні наші,
Яких запрошували ми.

Ведучий

У нас сьогодні незвичайна зустріч —
Це зустріч дружби, урочистий звіт.
Прийміть же, рідні, теплий і сердечний
Учнівський наш привіт!

Ведуча

Родина, родина —
Від батька до сина,
Від матері доні добро передай,
Родина, родина — це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям.

Ведучий

Бо ми, всі присутні в цьому залі, —
Це одна велика родина — батьки, діти, вчителі,
Тож бажаєм всім добра, миру, злагоди, тепла.
Звучить пісня.

Ведуча

Ми до батьків сказати хочемо слово,
Сповнене ніжності й любові,
Бо без батьків чого ми в світі варті?

Ведучий

Без маминої ласки і добра,
Без батькової строгості і жарту,
Без затишку родинного тепла.

Ведуча

Ми любим вас, кохані мами й тата,
І вам бажаємо здоров’я ми багато.
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи
І щоб в житті ніколи не хворіли.

Ведучий

Хай щастя і радість вам ллються рікою,
Щоб ви не стрічались ніколи з журбою,
Хай пісня дзвінка виграє на вустах,
Хай смутку ніколи не буде в очах.

Звучить пісня. Танець.

Ведучий. Які ми щасливі, що маємо батьків. Мама — то ніжність, ласка, тепло, а батько — то впевненість, мужність, сміливість.

Ведуча. Якщо в сім’ї — син, то він горнеться до батька, а донька — до матері. Та до кого б ми не горнулися, нам потрібні і мама, і тато. І якщо в сім’ї немає одного із них — тоді ми, як птах без крил, як пісня без слів, як соловей без пісні, як квіти без сонця.

Ведучий. Батьки виховували своїх дітей прикладом. Існує така легенда. Колись давно запитали у батька багатодітної родини, як він так гарно зумів виховати аж дванадцятеро дітей своїх. «А я ніяк їх не виховував, я робив — а вони біля мене, я жив — а вони біля мене», — відповів батько. Це означає, що змалку для дітей ідеалом ставали батьки.

Ведуча. Традиційна українська сім’я була великою: під одним дахом жило декілька сімей, декілька поколінь. Дітей виховувати нелегко, особливо, коли в сім’ї їх троє, четверо, п’ятеро… На сьогоднішньому святі ми хочемо вшанувати багатодітні сім’ї, віддати належну шану таким сім’ям, адже діти з багатодітних родин є частинкою нашої шкільної родини.

Ведучий. Вшановуємо багатодітні родини… (називає).

Звучить пісня. Танець.

Ведуча. Давайте прислухаємося до того, як звучитьслово «сім’я». Воно поєднує два слова: «сім» і «я». Сім’я складається з батьків і дітей. Це дуже близькі люди, які люблять одне одного, піклуються, допомагають одне одному.

Ведучий

Сім’я — це пристань і гавань,
Сюди повертаєшся знову
Із мандрів далеких і плавань,
Тут вічно панує любов.

Ведуча

Тебе тут завжди пам’ятають,
Куди б ми не їхали, не йшли,
На тебе постійно чекають
Увага, турбота, любов.

Ведучий

Де згода в сімействі, де мир і тиша,
Щасливі там люди, блаженна сторона!
Їх Бог благословляє, добро їм посилає
І з ними вік живе.

Звучить пісня. Танець.

Ведуча. Одного ранку я прокинулась від ніжного дотику, повільно розплющила очі й на своїй щоці відчула теплий промінь сонця. Я подумала: «Який добрий Бог, що створив сонце, яке дає нам світло і тепло».

Ведучий. Одного ранку я прокинувся від ніжного дотику, повільно розплющив очі і побачив, що біля мене стоїть моя мама. Я подумав: «Який добрий Бог, що дав мені маму, яка дарує мені тепло і любов свого серця».

Ведуча. Який добрий Бог, що дав нам найбільший скарб на землі — наших матерів.

Ведучий. Який добрий Бог, що дав нам мужність і силу батьків, братів, сестер, бабусь і дідусів. Ведуча. Який добрий Бог, що дав нам сім’ю, родину, рідну землю.

Звучить пісня. Танець.

Ведучий

Коли народжується син,
Сягає радість до вершин:
Радіють мама, тато, дід —
Це ж розбруньковується рід.

Ведуча

Коли народжується доня,
Маленьке сонечко в долонях,
Несе вона з собою втіху,
Лад, затишок, любов під стріху.

Ведучий

Коли народжуються діти,
Чому б нам усім і не радіти?!

Надію, сили дай нам, Боже,

Щоб виростали ми мудрі й гожі!

Звучить пісня.

Ведуча. Зростають діти, стають старшими батьки .Це — неминуче, це — як невблаганний час. А тому…

Ведучий

Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучив вас сором потому.
Не привозьте ні грошей, ні слави,
Будьте з рідними рідні й ласкаві.
Зачерпніть води із джерельця,
Прихиліться серцем до серця.

Ведуча

Розцілуйте батьківську сивину,
Бо не вічні ні батько, ні мати.
Часом можете їх не застати,
Щоб не мучила совість потому,
Приїжджайте частіше додому.

Ведучий

До свого роду — хоч через воду.

Звучить пісня. Танець.

Ведуча

Ліси виростають родинами в горах,
Чайки відлітають на зиму гуртами.
Родинами плавають риби в морі
І хмари гуртами летять над містками.

Ведучий

А десь мореплавець у чорну годину,
А десь астронавт у безмежній просторі,
І сивий дідусь у самотньому горі —
Усі вони мріють про родину.

Ведучий

Ста друзів не стане у справжньому горі,
Заваляться плани, мільйони, палати.
Та сяйвом рятунку в життєвому морі
Завжди для нас будуть родина і мати.

Звучить пісня. Танець.

Ведуча

Батьки і діти — серця одні,
Батьки і діти — душі пісні.
Батьки і діти — страждань політ,
Батьки і діти — родини цвіт.

Ведучий

Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і одвічне коло,
Ми засіваємо життєве коло
І не на день минущий, на віки.

Ведуча

Бо ж хто є ще найдорожчий від батьків рідненьких?
Ви ж всіх нас доглядали немічних, маленьких.
Усім людям треба знати заповідь четверту:
Своїх батьків шанувати до самої смерті.

Звучить пісня. Танець.

Ведуча

Ми знов повертаємося до тебе в думках,
Чарівне й вічне життя загадкове.
Сім’я родина, рід —
Які слова святі.
Вони потрібні кожному в житті.
Якщо зміцнішає хоч одна родина —
Міцніша стане наша Україна.

Ведучий

Яких би не були ми націй і роду,
Та є найперша основа буття,
Що нашому роду нема переводу.
Звучить пісня.

Читці (по черзі)

Ми тепло зустрілися з вами
І ще зустрінемось не раз,
Хай буде наше свято в школі,
Як добра пам’ятка для вас.
Хай вітер крізь лани і гори
Пронесе наші палкі слова.
Прийміть наш спів, сердечні побажання,
Прийміть уклін для щастя і добра.
Звучить пісня.

Читці (по черзі)

Долі вам — чудової,
Сили — Дніпрової.
Праці — плідної,
Злету — орлиного,
Щастя і миру
На довгі-довгі роки життя.

Виховна година « Посади калину коло хати, будуть довго пам’ятати»

Виходить дитина і тримає на рушнику коровай і гілочку калини.

Вчитель: Наших гостей ми вітаємо найдорожчим, що символізує красу, багатство і могуття України, - хлібом із калиновим кетягом.

Сьогодні ми розповімо вам про рослинні символи нашої країни.

Кожен народ має свої святині, свої символи - образи дерев, квітів, птахів, тварин. Є вони і в нашого народу. Тополя, дуб, чорнобривці, барвінок, волошки... Та без верби і калини немає України!

Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

Ми розповімо вам про калину, яку найбільше шанували на Україні. Не було такої хати, коло якої б вона не росла.

Дівчата цвітом калини прикрашали коси. Достиглі китиці розвішували попід стріхами, і вони червоніли, мов намисто.

В народі кажуть: "Червона калина - від 100 хвороб лікує". Калина така цілюща тому, що. виросла з великої дівочої любові. А було це так...

Один парубок покохав вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволив її брати, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і Калина. Запросила коханого до танцю і непомітно завела його в сад, а тоді - до річки. Тут і застала їх Ганна.

Калина вигукнула: "Нехай же не буде і тобі життя з моїм коханим!" - і потягнула Ганну у воду...

Хлопець: Потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як .душогубку - на кручі. І виріс там кущ з гіркими червоними плодами. Назвали його калиною. І стала калина символом дівочої краси і кохання.

Вчитель:Ми живемо в Україні. Любимо її гарну та співучу мову,її прекрасних людей,її пишну природу. Наша земля красива і щедра. Росте і жито, і городина, зріють плоди, цвітуть квіти. Але особливою любов'ю в нашому народі користується калина. Існує гарний звичай: біля щойно зведеної оселі, на примітному місці, в першу чергу садили калину. На всій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні — лише 8. У нашому селі росте 2 види — кущовидна і деревовидна. Ми вирушимо калиновими шляхами і побачимо, що калина є вірною супутницею людини від її народження до її останніх днів.Здавна дівчина і поєднувалася і порівнювалася в піснях і легендах з калиною. Чому? Послухаємо, що про це розповідає легенда.

Було то дуже давно. На нашу землю хто тільки не нападав: ординці, турки, татари, половці. Ось налетіли якось турки. А сталося те на українській землі. Поширилась тоді чутка, що ватажка їхнього поранено отруйною стрілою, а отрута смертельна. Понаїхало тих лікарів та шептуні видимо-невидимо, але ніхто вилікувати не міг. Отоді і прийшла до табору одна дівчина.

(Сценка про калину. Діючі персонажі: Пелагея - українська дівчина, татарський воєначальник)

На сцену виходить Пелагея і, не вклонившись, підходить до воєначальника.

- Скажи, красуне, чому мені не вклонилася? Я завоював півсвіту, мені царі вклоняються, а ти- ні.

-Ти мені повинен вклонитися, бо прийшов у мій дім, на рідну землю мою. Більше тобі скажу: ти повинен через два дні вмерти. Твоє життя в моїх руках. Ніхто тебе не врятує крім мене. Це я тобі кажу, Пелагея…

-Скажи, дівчино, чим доведеш своє пророцтво? А не доведеш – відрубаю тобі голову.

- Рвала я отруйне зілля – цикуду. Сіла відпочити, задрімала і побачила уві сні орла. Та орел не простий. На тебе схожий. Він палив міста і села, а людей гнав у рабство до своєї держави. І так йому щастило триста сім днів, а на триста дев’ятий він має померти, бо вразила його стріла, отруєна цикудою – злим зіллям.

-Перш за все, вклонися мені до самої землі святої, а заодно нехай вклоняться всі твої люди.

-А тепер слухай. Життя я тобі поверну за умови, якщо відпустиш всіх полонених в оселі їхні. Їм орати, сіяти, дітей ростити треба. І залиш мою землю з військом своїм. Заприсягнися і напиши кров’ю своєю, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ.

-Зроблю як ти скажеш, красуне, не прийду більше на землю твою і твоїх людей відпущу. Тільки й ти мусиш обіцяти мені, що підеш зі мною.

- На все піду за свій народ! Але хочу проститись із своєю сестрою Килиною!

- Твоїм ім’ям сестро, назву рослину, красу якої оспівує найспівучіший птах, соловейко, а восени горять дивні кетяги ягід, налитих нібито самою кров’ю щедрої нашої землі. Ті ягоди повертають здоров’я людині. Буде вона зватися Калиною і будеш ти символом держави своєї -України.

( Калина співає піню А. Демиденко та Г. Татарченка „Україночка”)

Вчитель: Яка чудова і мелодійна українська мова. Дуже багато людей в наш час цураються мови нашої…..От про це зараз ми і поговоримо.

Вчитель. Ми живемо у тривожний, але прекрасний час, час, коли відроджуються національні традиції, переглядаються культурні цінності, забуті століттями. Кожний народ має свої святині, свої символи: опоетизовані образи дерев, квітів, трав. Є вони і в нашого народу. Ці образи-символи уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі. Рослинні мотиви та образи широко представлені в українському фольклорі. Майже в усіх жанрах усної народної творчості рослинна символіка є одним із найважливіших художніх засобів. А як же ж це сталося, ми зараз побачимо.

- Було це не вчора, і не позавчора. А років сто, а може, й більше тому. Жив чоловік у селі одному. Самотньо дуже жив, невесело. Бо ні жінки не мав, ні дітей. А люди його любили, за доброту його, за щирість, за розум. Діти маленькі так і називали його: Дідусь – доброта. І хоч борода у нього невелика, та почав він уже про старість задумуватись. І, недовго думаючи, посадив шість маленьких кущів калини біля хати.

-Нехай після мене людям пам'ять залишиться,- сказав сусідам. А напровесні вийшов Доброта за хату, і очам своїм не повірив: на місці кожного кущика стояла дівчина, одна одної краща. Підійшли ті дівчата до Доброти і кажуть:

Дівчата. Ведіть, нас тату до хати, бо за зиму замерзли ми дуже.

-Отак, садив садок, а вийшов дівчат гурток. Ну, ходімо до господи, узваром гарячим калиновим пригощу вас.

- Як пили дівчата напій, то Доброта почав думу думати і вголос з дочками радитись.

-Подивився Доброта на п’яту красуню, рум’янець на щоках, від морозу помітив, та й розхвилювався.

- Замерзли, сердешні, а мені нема, у що вас одягти.

-Мирно і весело зажилося з тих пір у хатині. Кажуть, і до цього часу стоїть вона в тому селі. А дівчата заміж повиходили, і сивий Доброта гостює в них по черзі.

Живуть сестри, людей радуючи: Прикмета і Лічилка, Скоромовка і Приказка, Загадка і Пісня. І ніколи не забувають ту хатину, біля якої росте калина-мати.

-Який кущ, така я калина, яка мати, така й дівчина.Нема рідного краю без калинового гаю.

-Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

-Навесні – білим цвітом, а восени – червоним плодом.

-Дуже багато прислів*їв про те, що калина росте біля хати. То чому ж потрібно садити калину біля оселі? (тому що це символ України, символ затишку, рідної оселі, символ материнства)

-Пам'ятайте: ламати, зневажати калину – великий гріх. Бо калина – жива душа того, хто посадив її, душа народу нашого.

-Калинонька – це образ матері, батька, родини, цілого роду нашого красного.

Козацький квест «Пропала булава»

- виховання учнів у дусі відданості Батьківщині та українському народу на засадах національної гідності, високої самосвідомості та активної громадянської позиції, виховання в дітей інтересу до української народної спадщини, зокрема до історії козацтва;

- систематизація та узагальнення знань, отриманих на уроках історії, української літератури;

- формування в учнів високих морально-психологічних якостей - рішучості, наполегливості, дисциплінованості та ініціативності, навичок працювати у команді, згуртованості в учнівських колективах;

УЧАСНИКИ: команди учнів 5-11 класів (по 8 осіб кожна).

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: приміщення школи (кабінети, бібліотека, учительська, спортивний зал, актова зала, кабінети ЗВ, обслуговуючої праці, української мови, історії, психології).

- козацький костюм (може бути одягнений на манекені),

- пазли картини І.Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану»,

- карта України без назв областей та окремо надруковані і розрізані назви областей;

- 10 маршрутних листів для координаторів станцій;

- ватмани, фарби, кольорові олівці, фломастери.

- облаштувати навчальні кабінети, у яких проводитиметься кожен з етапів квесту;

- про проведення змагання потрібно повідомити учнів, батьків і вчителів, окреслити його тему та особливості проведення;

- кількість станцій має перевищувати кількість команд для того, щоб уникнути зіткнення команд на одній станції та витрачання часу;

- на кожній станції має бути доросла людина - ведучий, який слідкує за виконанням завдання на станції, оцінює правильність виконання та віддає команді конверт з наступною загадкою;

- слід визначити кількість і склад команд (роїв), що братимуть участь у квесті;

- рівень складності завдань, які розв’язуватимуть під час квесту учасники команд, має відповідати їхньому віку;

- дати учасникам квесту завдання: придумати для команд (роїв) назви, гасло і обрати капітанів (ройових);

1. Всі учасники квесту діляться на команди (рої), обирається капітан (ройовий).

2. Кожна команда отримує свій маршрутний лист (зразок маршрутного листа у Додатку 1) і проходить станції згідно свого маршруту.

3. Координатори на кожній станції, після виконання завдання, роблять відмітку у маршрутному листі ( час виконання завдання або кількість набраних балів).

4. Квестери повинні дотримуватись правил гри.

5. Для того, щоб команда стала переможцем, усім її членам потрібно першими пройти усі «зупинки», виконати завдання правильно і якомога швидше та дістатися фінішу.

6. Завдання від координатора квесту команда отримає лише тоді, коли усі її члени будуть присутні на пункті! Тому не відставай і допомагай іншим!

7. Якщо команда не має відповіді або відповідає неправильно, є можливість «купити» підказку, виконавши творче завдання, наприклад, розказати улюблений вірш (кожним учасником).

8. За кожне виконане завдання команди отримують від 5 до 10 балів у залежності від складності та «ціни» запитання. Координатор фіксуватиме командний залік у маршрутному листі рою та в маршрутному листі координатора (зразок маршрутного листа координатора у Додатку 2).

9. Після проходження 10 станції команда повинна здати маршрутний лист координаторам гри. Перша команда, яка виконала всі завдання, отримає підказку про місце находження булави.

1. «Стройова підготовка» ( місце проведення – рекреація біля 1-х класів).

2. «Вірю-не вірю» ( місце проведення – кабінет історії).

3. «Чумацький шлях» ( місце проведення – кабінет української мови).

4. «Мистецька ( пазл)» ( місце проведення – учительська).

5. «Мистецька ( художники)» ( місце проведення – кабінет психології).

6. «Театральна ( одягнути костюм)» ( місце проведення – актова зала).

7. «Спортивна» ( місце проведення – спортивний зал).

8. «Козацькі прізвища» ( місце проведення – бібліотека).

9. «Влуч у ціль» ( місце проведення – кабінет ЗВ).

10. «Гонка за лідером» (кабінет трудового навчання).

Звучить козацький марш. На майданчик виходять стройовим кроком рої-учасники квесту.

1 ведучий: Дорогі діти й шановні дорослі! Сьогодні, напередодні Дня українського козацтва та Дня захисника України, ми проводимо Козацький квест «Пропала булава»

2 ведучий: Ми зібралися, щоб переконатися, що ми є нащадками славного козацького роду, що в наших жилах тече кров сміливих, відважних, розумних людей – вільних козаків.

1 ведучий: Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Це свято дуже важливе для нашого народу, адже козацтво відігравало вирішальну роль у становленні нашої держави.

2 ведучий: Народ будь-якої країни береже спогади про власне минуле, пишається своєю історією, перекази про звитяжні вчинки предків передаються із покоління в покоління.

1 ведучий: Для святкування Дня українського козацтва не випадково обрано День святої Покрови, бо вона здавна була покровителькою козаків.

2 ведучий: Отже, розпочинаємо наш квест. Вам доведеться пройти через десять випробувань. Це стільки, скільки було колись порогів на Дніпрі. В давні часи ці пороги були страшною перешкодою на шляху до того, хто плив Дніпром на Січ. Вважалося, що справжнім козаком може зватися лише той, хто пройшов хоч раз у житті через пороги.

1 ведучий: Отож, шановні учасники, правила квесту!

1. Всі учасники квесту діляться на команди (рої), обирається капітан (ройовий).

2. Кожна команда отримує свій маршрутний лист і проходить станції згідно свого маршруту.

4. Квестери повинні дотримуватись правил гри.

8. За кожне виконане завдання команди отримують від 5 до 10 балів у залежності від складності та «ціни» запитання. Координатор фіксуватиме командний залік.

Гетьман (вчитель ЗВ): Сини мої, козаки! Я, гетьман козацького війська, наказую провести змагання шести роїв, щоб підняти бойовий дух і мудрість нашого козацтва! Ройові, шикуйте рої!

Представлення роїв (кожен рій представляє назву, девіз), оцінювання однострою.

2 ведучий: Дозвольте представити журі (на кожному етапі 1 вчитель).

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1 ведучий: Бажаємо всім учасникам вдалих стартів і наполегливої боротьби у змаганнях, козацького вишколу, гарту, доброго настрою і чудових вражень від нашої спільної праці, перемоги і миру!

2 ведучий: Ройові, отримайте маршрутні листи.

Ройові отримують маршрутні листи і рої приступають до виконання завдань квесту.

1 ведучий: Ось і закінчився наш конкурс. Козаки, на сцену!

Звучить марш. Журі підводить підсумки. Переможці отримують нагороди: грамоти, Булаву.

2 ведучий: Наша пам'ять про славне минуле українського війська повинна завжди підкріплюватися добрими та корисними справами. Ми, як і козаки, маємо залишити в житті по собі добрий слід.

Разом: Хай козацькому роду не буде переводу!

2 ведучий: Слава Україні! (Відповідь – Героям Слава!)

Розшифруйте назви кабінетів та зупинок, в яких ви будете виконувати завдання квесту. Будьте уважними! Удачі Вам!

Ваша перша зупинка – кабінет, назва якого зашифрована у вірші:

У цьому шкільному приміщенні відбувається багато загадкових подій: звучать голоси різних героїв та персонажів, відомі світові музичні хіти переспівувалися і не один раз неповторними голосистими учнями нашої школи, тут проходять безкінечні репетиції, один раз на рік сюди можуть завітати Дід Мороз та Снігуронька. Знайдіть це місце в нашій школі.

Кабінет у нашій школі, де ви можете знайти струнно-клавішний музичний інструмент з ударним (молоточковим) способом звуковидобування, створений спеціально для кімнатного музикування в невеликих приміщеннях. Цей музичний інструмент має 52 білих та 36 чорних ………. . А ще в цьому кабінеті знаходяться педагоги, з якими ви в любий момент можете поговорити « по душам».

Цей вірш, козаки та берегині, вам підкаже дорогу до потрібної вам станції. Читайте та будьте УВАЖНИМИ!

Стіни цього шкільного приміщення, мабуть, найбільше у всій школі мали змогу чути дитячих вигуків : « Давай! Швидшее!!», «Ура! Ура! УРАААА!!», «УУУУУ!!», «Молодці! Молодці! Молодці!». А ще розшифруйте ім’я, по батькові та прізвище вчителя, який найчастіше буває в даному приміщенні.

( Спортзал, вчитель фізичної культури-Володимир Олексійович Дубовик).

Як вам відомо з уроків української мови, слово складається із морфем. Це – корінь, префікс, суфікс та закінчення. Складіть із даних морфем слово, назву шкільного приміщення, в яке вам потрібно якнайшвидше дістатися для виконання наступного завдання квесту.

У такому чарівному кабінеті наступна ваша зупинка із завданнями))

Шановні козаки та берегині! Щоб знайти місце проведення даного етапу квесту, ми підготували для вас повідомлення про нього. Але… Трапилась маленька неприємність, у посланні загубилися усі голосні. Але ж ви не злякаєтесь такої перешкоди)) Розшифруйте послання та прямуйте швидше виконувати завдання))

НЙСПРТНШ КЗК Т БРГН! ШВДШ БЖТЬ ДО РКРЦ ДЕ НВЧТЬС 1 КЛС! ТМ ВС З НТПРПННМ ЧКТЬ!!

Місце проведення наступного етапу – кабінет, у якому вивчають предмет, описаний у вірші:

Зразок маршрутного листа координатора станції

Маршрутний лист для координатора станції «Гонка за лідером»

Правильно виконати елементи муштрового впоряду ( 7 (8) балів ).

4.Повороти на місці (праворуч, ліворуч, кругом).

На цій станції зачитується коротка інформація, а учасники повинні відповісти лише одним словом «вірю» або «не вірю» ( 10 балів ).

1) Козаки не мали права одружуватись (не вірю, запорозьке військо ділилося на січових і тих, хто жив у зимівниках. Січовики були люди безшлюбні, а зимівники мали сім’ю, займалися господарством, а усі разом вони складали одне військо).

2) До українських козацьких загонів міг приєднатися чоловік будь-якої національності і роду-племені, прийнявши козацькі звичаї та перейшовши в православну віру (вірю).

3) Число козаків у курені складало 200 чоловік (не вірю, у різні часи було різним – від кількох десятків до сотні).

4) На козацьких чайках, крім веслярів могли розміститися 50-70 озброєних козаків та 2-4 невеликі гармати, порох, свинець, ядра, харчові продукти (вірю).

5) Дмитро Байда-Вишневецький був завзятим воїном і великим полководцем. Одну з перемог над ворогом він здобув навіть жодного разу не змахнувши шаблею! (вірю).

6) Вантажні вітрильні судна прибережного плавання козаки називали дубами(дуб) (вірю).

7) Військо Запорозьке зазвичай поділялося на 38 куренів (частин війська) (вірю).

8) Іван Підкова отримав таке прізвище тому, що вмів кувати підкови для коней (не вірю, мав рідкісну фізичну силу: запросто міг розгинати підкови).

9) Військова старшина – кошовий отаман, суддя, писар, осавул – мали окреме від простих козаків житло (не вірю, вони обідали й спали у своїх куренях разом з простими козаками).

10) Козацький табір з возів був не тільки неприступною фортецею в обороні, але й засобом пересування війська й атаки (вірю).

1. Коли у козака народжувався син, то батько сипав у купіль пороху, - щоб син був хоробрий і твердий (вірю).

2. Найважливіші козацькі клейноди це – корогва, бунчук, пірнач, литаври, печатка (вірю).

1) Поява реєстрових козаків тісно пов’язана з іменем Самійла Кішки (вірю).

2) Особливо ганебним злочином у козацькі часи вважалася зрада кохання, зрада дружині. Народний осуд цього явища був викликаний тим, що людина, непорядна в особистому житті, не може прислужитися своїй землі, Вітчизні. Якщо хтось здатний зрадити близьку людину, то він зрадить і Батьківщину (вірю).

3) У гетьмана Хмельницького було два імені (вірю, Зіновій і Богдан).

4) Коли у козака народжувався син, то батько сипав у купіль пороху, - щоб син був хоробрий і твердий (вірю).

5) Син Богдана Хмельницького Юрій став гетьманом у 16 років (вірю).

6) Гетьман Іван Мазепа був чудовим знавцем літератури і власником найкращої в ті часи в Україні бібліотеки (вірю).

7) Найперша у світі демократична Конституція, складена Пилипом Орликом мала назву «Пакт і конституція прав і вольностей Війська Запорозького» (вірю).

8) Дмитро Вишневецький був першим гетьманом запорожців і засновником першої столиці Війська Запорозького (вірю).

9) Сьогодні, рухаючись по Дніпру, можна зустріти знамениті дев’ять порогів: Козацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситенський, Вовнизький, Будильський, Лишній, Вільний (не вірю, тепер порогів не видно, вони були затоплені водою, коли побудували Дніпрогес).

10) Усього було побудовано 8 козацьких Січей: Хортицька (1553-1557), Токмаківська (1560-1638), Базавлуцька (1593-1638), Микитинська (1638-1652), Чортомлицька (1652-1709), Кам’янська (1709-1711), Олешківська (1711-1734), Підпільненська (1734-1775) (не вірю, всього січей було 9, остання Задунайська (1775-1828)).

1. Старі козаки, які відчували свою неміч, залишали Січ і відправлялися до монастирів доживати свого віку. По дорозі туди вони частували усіх, кого зустрічали на своєму шляху. Люди так і прозвали їх – «пригощальники» (не вірю, їх називали «прощальники»).

2. Усього козацька армія нараховувала близько 20 000 козаків (вірю).

1. Відновити назви областей на карті України ( 26 балів + час ).

Скласти пазл репродукції картини І. Рєпіна «Як козаки листа писали турецькому султану» (5 балів). Вказати назву та автора картини (5 балів).

На прикріплених аркушах паперу кожен рій повинен намалювати козака на повний зріст. Один учасник біжить – малює голову, повертається, тоді наступний – тулуб і т.д. Виграє рій, який швидко, згуртовано, акуратно і точно намалює козака (10 балів).

На даній станції рій повинен одягнути козака ( на козакові повинні бути обов’язково: шапка, сорочка-вишиванка, пояс, жилет, шаровари, чоботи, шабля, жупан або кожух). Одяг козака перемішаний із іншими частинами одягу як чоловічого, так і жіночого. Учасники повинні правильно і швидко вибрати необхідні частини одягу козака і одягнути на одного із членів рою. Завдання виконується на час та правильність ( 8 балів + час).

Учасникам пропонуються різноманітні спортивні естафети.

Від природи справжні українці вирізнялися хистом майстерно розповідати, вміли підмічати смішні сторони в інших і зображувати їх у жартівливому, але ні для кого не образливому тоні. Як зазначалося в одній з книг «Звичаї у запорожців дивні, вчинки хитрі, а мова й вигадки гострі й більше на насміх схожі». Цією рисою вдачі запорозьких козаків почасти пояснюються й ті дивацькі прізвиська, якими вони наділяли своїх новачків. Часто їх козакам давала громада. Наприклад: той, хто спалив курінь – Палій, хто розкладав вогонь над водою – Паливода, той, хто варив кашу – Кашовар тощо. Так само виникли прізвища Горбач, Малюта, Череп, Слизький.

Завдання: Скласти списки новоприбулих козаків, згадавши якнайбільше козацьких прізвищ. Для цього у вас є 1 хвилина (1 прізвище – 1 бал).

Приклади прізвищ: Півторакожуха, Тягнирядно, Рябошапка, Рябокінь, Жовтобрюх, Непийпиво, Нетудихата, Лупиніс, Загубиколесо, Задерихвіст, Губишапка, Махиня(маленький на зріст), Малюта(здоровань), Святоша(шибеник), Доброволя(лінивий), Черепаха(вайлуватий), Палій(той, хто спалив курінь), Корж(схожий з перепічкою), Головатий, Чуб, Зуб, Носань, Сторчак, Слинько,Скупий, Солодкий, Нещадний, Орлик, Сивокінь, Смалений, Чобіт, Халява, Сірко, Жовтяниця.

З відстані 5 кроків кожен учасник команди має влучити у пазл (кожен має 3 кидки). Підраховується загальна кількість балів всіх учасників.

За 1 хвилину дати якнайбільше правильних відповідей на запитання ( одна правильна відповідь – 1 бал).

1. Як називалися судна, на яких плавали запорозькі козаки? (Чайки)

2. Острів, на якому була розташована Запорозька Січ. (Хортиця)

3. Яку назву мала зачіска козаків? (Оселедець)

4. Якого кольору був стяг у Запорізькій Січі? (Малиновий)

6. Палиця з кулястим потовщенням, знак гетьманської влади. (Булава)

7. Виборний ватажок козацького війська. (Гетьман).

8. Юний зброєносець у козацької старшини.(Джура)

9. Місце перебування запорізьких козаків, теж саме, що Січ. (Кіш)

10. Вождь, отаман козаків на Запорозькій Січі. (Кошовий)

11. Офіцерський чин у козачих військах. (Осавул)

13. Шкіряна сумка або футляр для лука і стріл. (Сагайдак)

14. Особа, що охороняла прапор або корогву війська. (Хорунжий)

15. Особа, яка завідувала усіма письмовими справами запорозького війська. (Писар)

16. Напівофіційна назва території Лівобережної України 17-18 століття під владою гетьмана. (Гетьманщина)

17. Безтурботна людина, яка весело любить проводити час, прізвисько одного з козацьких гетьманів. (Байда)

18. Невелика легка тимчасова будівля, у якій жили козаки. (Курінь)

19. Один із найвищих військових чинів козацтва, який мала особа, що охороняла бунчук. (Бунчужний)

20. Висока споруда, за допомогою якої козаки мали змогу спостерігати за ворогом і передавали сигнали. (Вежа)

21. Згідно Конституції Пилипа Орлика, саме на ці українські свята відбуваються козацькі генеральні ради. (Різдво, Великдень, Покрова)

22. Відсутність у козака страху перед небезпекою, невідомим. (Відвага)

23. Скільки битв, що передували Переяславській раді, очолив Богдан Хмельницький? (6; 1648р. – під урочищем Жовті Води, під Корсунем, під Пилявцями, 1651р. – битва під Берестечком, 1652р. – битва під Батогом, 1653р. – Жванецька битва)

24. Назвіть ім’я відомого українського поета, який у своїх творах оспівав козацьких ватажків. (Т.Г.Шевченко «Іван Підкова», «Гайдамаки» та ін.)

2. Хто стояв на чолі козацького війська? (Гетьман).

3. Як називали хати, в яких жили козаки? (Курінь).

4. Де розташовувались козацькі табори? (Запорізька Січ).

5. Відсутність у козака страху перед небезпекою, невідомим. (Відвага)

6. Про яку деталь козацького вбрання казали: «Широкі, як Чорне море». (Шаровари).

7. Невелика легка тимчасова будівля, у якій жили козаки. (Курінь)

8. З ким вели війни козаки за незалежність? ( З Туреччиною, Польщею).

9. Які імена козацьких гетьманів вам відомі? (Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Полуботок...).

10. Яку назву мала зачіска козаків? (Оселедець)

11. Якого кольору був стяг у Запорізькій Січі? (Малиновий)

13. А чи знаєте ви ім`я дивовижного гетьмана – силача, який легко міг зламати руками підкову? (Іван Підкова).

14. Як називалися судна, на яких плавали запорозькі козаки? (Чайки)

15. Острів, на якому була розташована Запорозька Січ. (Хортиця)

16. Висока споруда, за допомогою якої козаки мали змогу спостерігати за ворогом і передавали сигнали. (Вежа)

17. Юний зброєносець у козацької старшини.(Джура)

№ станції	Кількість балів	Час	Координатор станції	Примітки
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

Клас	Штрафи	Кількість балів	Час	Примітки

Ви знаходитесь тут:

«Я з Україною душею поріднивсь…». Година світлої пам’яті родини Шумовських

Батьківському роду — нема переводу

Виховна година « Посади калину коло хати, будуть довго пам’ятати»

Козацький квест «Пропала булава»