Ніна ГАВРИШ, завідувач кабінету виховної роботи та позашкільної освіти Рівненського ОІППО

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОБЛАСТІ

Сучасний стан розвитку українського суспільства визначається змінами в освітній та виховній сферах. Тому поява нових цілей і цінностей в освіті вимагають переосмислення змісту, форм і методів виховання дітей та учнівської молоді. Сьогодні як ніколи Україна потребує молодих людей, здатних до духовного і соціально-культурного саморозвитку, творчого самостановлення, самовідданого служіння Україні та суспільству. У нашій державі, як у Європі та світі, все більшої ваги набуває питання формування в школі демократичних компетентностей, завдяки яким учні зможуть брати участь у демократичних процесах. Із метою розвитку компетентностей, необхідних для формування демократичного громадянського суспільства, поглиблення культури демократії в школі, заохочування ініціативи та власної думки, критичного ставлення до дійсності, поваги до різноманітності, взаємоповаги і відповідальності, «поваги до людської гідності та прав людини, визнання цінності демократії, відкритості до інших переконань, поваги, громадянської свідомості, відповідальності, впевненості в собі, навичок автономного навчання, аналітичного і критичного мислення, співпраці, навичок вирішення конфліктів, знань та критичного розуміння світу» та розбудови Нової української школи «зсередини», у 2017- 2018 навчальному році педагогам навчальних закладів області, а також представникам ОТГ, які координують питання освіти та виховання, варто зосередитися на ключових у суспільстві та системі освіти напрямах виховної діяльності. Виховна робота є ширшим поняттям, може бути різноспрямованою, довільно-структурованою; здійснюється зазвичай у навчальному закладі й не завжди передбачає отримання швидкого результату, проте потребує систематичності. Ефективність виховних методів і прийомів підвищується за умови їх використання без моралізаторства, краще – в ігрових формах чи змодельованих ситуаціях реального життя. Однією із форм організації виховної 79 роботи в школі традиційно вважаються виховні години. Їх продуктивність можна підвищити, використовуючи інтерактивні методи роботи і діалогову взаємодію, завдяки яким відбувається зацікавлене залучення до виховного процесу всіх його учасників. Саме на виховних годинах є можливість особливу увагу приділити правильному розумінню школярами «добродійних» понять та їх сутності, з’ясувати значення понять «добро», «доброта», «добродій», «доброчинність», «гуманізм», «людяність», «милосердя», «альтруїзм», «соціальна відповідальність», «ініціативність», «волонтерство» та ін. У 2017-2018 навчальному році зберігатимуться та посилюватимуться тенденції виховання цілісної особистості, патріота з активною громадянською позицією, базовою платформою якого є національно-патріотичне виховання. Організовуючи діяльність педагогічного та учнівського колективів щодо створення виховного простору навчального закладу, необхідно зробити акцент на основних аспектах моделювання наскрізного виховного процесу, спрямованого на формування системи цінностей школярів, їх особистісної життєвої позиції як громадянина і патріота своєї держави, який має знайти своє відображення в навчальних предметах, системі позакласної й позашкільної роботи навчального закладу, адже необхідною передумовою формування та розвитку соціальної компетентності особистості є вироблення нею світоглядної позиції, в основу якої покладено цінності й ціннісні орієнтації як головного завдання громадянського суспільства. У Концепції Нової української школи зазначається, що «Нова українська школа буде формувати ціннісні ставлення й судження, які служать базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії із суспільством». Тому є необхідність наголосити й на потенційних можливостях програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008 – 2020 роки. Зважаючи на те, що програма почала реалізовуватися ще у 2008 році, сьогодні вона потребує доповнення сучасними формами виховної роботи з національно-патріотичного виховання, системи доброчинної діяльності учнів, сімейно-родинного виховання, просвітницької роботи щодо формування здорового способу життя, протидії торгівлі людьми, самореалізації особистості та діяльності учнівського самоврядування. Сьогодні в Україні триває процес децентралізації влади, формуються об’єднані територіальні громади, а в них – органи управління освітою. Органи місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад є автономними та мають всі повноваження, зокрема й у сфері управління освітою. На них покладено відповідальність за створення умов для надання якісних освітніх послуг та покращення якості освіти й виховання дітей, які проживають і навчаються на визначеній території, створення системи управління освітою, здійснення науково-методичного супроводу педагогічних працівників у своїх громадах. У зв’язку з цим варто закцентувати увагу педагогічної та місцевої громадськості на розбудові демократичного навчально-виховного середовища і демократичного врядування в школі, адже безпечний і комфортний клімат у закладі дає змогу побудувати рівноправні й відповідальні стосунки, сприяти 80 розвитку демократичних компетентностей не лише учнів, а й учителів, батьків, представників громади, а усвідомлення важливості своєї ролі в усіх шкільних процесах дозволяє підвищити мотивацію та покращує ефективність навчання й виховання, сприяє соціальній згуртованості суб’єктів освітнього простору, міжкультурному діалогу й визнанню цінності різноманітності й рівності, підвищення визнання і розуміння відмінностей. Розвиток демократичного середовища та демократизація врядування в школах може відбуватися лише за відповідних ціннісних засад. Тому пропонуємо в школах: - практикувати взаємини між учителем та учнями, адміністрацією, вчителями й батьками на основі поваги до прав людини; - будувати всі шкільні процеси на основі діалогу та поваги; - практикувати саморефлексію як усталений елемент діяльності школи; - забезпечити прозору й добре налагоджену комунікацію, зокрема відкрито обговорювати наявні проблеми та виклики; - виробляти спільне бачення і планування розвитку школи різними суб’єктами шкільного життя на підставі спільних цінностей; - переходити від управління до співуправління навчальним закладом за участі всіх суб’єктів шкільного життя, створювати дієве самоврядування; - практикувати загальношкільний підхід – не забувати про певних суб’єктів шкільного життя; - дотримуватися виборного принципу при формуванні органів шкільного самоврядування; - максимально реалізовувати право школи на організаційну автономію (зокрема для відпочинку вчителя); - створювати різноманітні можливості для реалізації свободи слова в школі (через інтернет-сторінку школи, соціальні мережі, шкільні ЗМІ та ін.); - сприяти усвідомленій та поінформованій участі в житті школи учнів, а також батьків, учителів та інших зацікавлених суб’єктів; - будувати «відкриту школу», яка готова розбудовувати свій освітній потенціал у співпраці з батьками та громадою; - сповідувати «дитиноцентризм», або ж школа для дітей: права і потреби дитини визначають школу; - подавати особистий приклад – учителі, адміністрація школи, батьки й учні мають поводитися відповідно до принципів демократії та поваги до прав людини. Демократичне врядування у школі – одна з обов’язкових передумов для формування культури демократії та розвитку громадянських компетентностей учнів. Для започаткування й розвитку демократичного врядування у школі потрібно: - мотивувати адміністрацію, колектив, учнів та батьків демократизувати процеси у школі й активно брати участь у цих процесах; - дотримуватися усталених процедур, але з одночасною можливістю вносити зміни після апробації нових правил та процедур; 81 - практикувати різні способи обговорення, голосування, прийняття рішень тощо, не боятися помилятися й давати простір для виправлення помилкового чи не зовсім вдалого рішення; - обговорювати, що таке демократія та як вона має реалізовуватися у шкільному житті; - створювати можливості брати відповідальність на себе й втілювати власні рішення для всіх суб’єктів шкільного життя; учні й інші суб'єкти шкільного життя мають бачити реальність втілення їхніх ідей; - упроваджувати демократичні процедури на всіх рівнях (в учнівському самоврядуванні, батьківському комітеті тощо); - дотримуватися принципу, що всі голоси рівні: голос учителя = голосу учня = голосу батьків; - делегувати повноваження учням та батькам із окремих питань і в тому об’ємі, які школа вирішить обрати; - практикувати ситуативне лідерство для всіх суб’єктів шкільного життя (кожен у тій чи іншій ситуації може бути лідером); - аналізувати й враховувати зворотний зв’язок від усіх суб’єктів шкільного життя; - практикувати командоутворення як серед учительського колективу та адміністрації, так і серед учнів та батьків (завдання на командоутворення, спільні заходи тощо); - заохочувати учнівські ініціативи та створювати вільний (доступний, безпечний) простір для їх реалізації; - допомагати дітям порадою, моральною підтримкою чи схваленням, але не виконувати за них нічого того, що вони можуть зробити самі; - забезпечувати функціонування шкільної служби медіації (учень – учень, учитель – учитель) та інші форми вирішення конфліктів; - зменшувати дистанцію між учнями, батьками та вчителями (наприклад, відмінити «учительський стіл» в їдальні, проводити змістовні перерви з дітьми) тощо. Розвиток громадянських компетентностей як ключових у навчально- виховному процесі можливий лише за умови комплексного поєднання зусиль усього шкільного колективу, спільного планування виховної роботи і міжпредметної взаємодії. Знання, особисті та соціальні навички, ставлення і цінності, які б дозволяли учням у майбутньому долати непорозуміння, конструктивно взаємодіяти з іншими та успішно самореалізовуватися в демократичному суспільстві, формуються як на кожному уроці, так і у позакласній та позашкільній роботі. У ході планування виховної роботи та її реалізації навчальним закладам варто зосередити увагу на застосовуванні наскрізного підходу у формуванні компетентностей, використанні в педагогічній практиці активних та інтерактивних методів виховання, які сприяють розвитку компетентностей для демократичного громадянства, реалізації принципу партнерства у навчально- виховному процесі: заохочування участі батьків, учнів та громадських організацій у плануванні й реалізації виховної програми позакласної діяльності, 82 побудова вихованого процесу за принципом «рівний – рівному», створення можливостей для конструктивного діалогу між усіма суб’єктами навчально- виховного процесу, максимального врахування думки дітей у виховному процесі в дозволених законодавством рамках та створення умов для ефективної участі у виховному процесі всіх учнів класу, а не лише найбільш успішних, шляхом урахування індивідуальних особливостей і виховних потреб, а також сприяння формуванню компетентностей для демократичного громадянства – знань, навичок, ставлень та цінностей через практичну діяльність, зокрема через реалізацію як навчальних, так і виховних проектів. Одним із ключових завдань навчального закладу є налагодження партнерських відносин між навчальним закладом та громадою, адже формування громадянських компетентностей не обмежується шкільним подвір’ям. Використання школою освітнього потенціалу громадських організацій, взаємодія з органами місцевого самоврядування, ЗМІ, бізнесом, участь у соціальних проектах тощо сприяє поглибленню громадянської свідомості учнів, критичному розумінню світу, розвитку навичок співпраці, емпатії, відповідальності, впевненості в собі, поваги до інших. Сам процес взаємодії з місцевою владою та громадянським суспільством – важливий елемент практичного досвіду участі в демократичному процесі не лише для учнів, а й учителів, батьків, представників громади. Відтак, надзвичайно важливо, аби співпраця школи та громади опиралася на принципи демократії, рівності, поваги до прав людини, а не обмежувалася проведенням спільних заходів. У рамках взаємодії з громадськими організаціями школам необхідно формувати сталі партнерства (укладати договори про взаємовигідну співпрацю, будувати спільні плани та реалізовувати спільні громадські проекти /заходи/акції), спільно використовувати освітній потенціал та ресурси одне одного. Реалізуючи такі партнерські відносини, школи, якщо вважатимуть за потрібне, можуть: - організовувати ярмарки громадських організацій у школі, навчати, як аналізувати інформацію про громадські організації; - проходити навчання в громадських організаціях (брати участь у тренінгах, організованих неурядовими організаціями); - створювати власні громадські організації при школі; - брати участь у діяльності громадських організацій (залучаючи вчителів як експертів та учнів як волонтерів); - запрошувати волонтерів із громадських організацій для урізноманітнення виховного процесу. Взаємодіючи з органами місцевого самоврядування, школам варто брати участь у прийнятті рішень у громаді та громадському житті; інформувати громаду про потреби та успіхи школи; співпрацювати з метою вивчення того, як працює система влади (ініціювати екскурсії, дні відкритих дверей, запрошувати представників місцевої влади на зустрічі), а також: - брати участь у програмах органів місцевого самоврядування, конкурсах проектів, стажуваннях; 83 - брати участь у формуванні місцевого бюджету, у роботі профільних комітетів місцевих рад, долучатися до консультацій про планування в громаді, до прийняття рішень у громаді через молодіжні ради; - інформувати громаду про потреби та успіхи школи; - ініціювати шкільні звернення до міського голови чи голови об’єднаної територіальної громади; - відкрити на базі школи комунальний молодіжний центр; - ініціювати спільні заходи (свята, ярмарки, благоустрій). Усе більш загрозливих форм набувають сьогодні зневіра у майбутньому, нечітка позиція щодо життєвих орієнтирів, конфлікти між поколіннями, девальвація моральних та інтелектуальних цінностей, соціальна байдужість й агресивність. Означені чинники спричиняють загальну дегуманізацію суспільства й унеможливлюють гармонійну взаємодію в соціальному середовищі. За таких умов досить гостро постає проблема соціальної дезадаптованості особистості. Саме тому одним із головних пріоритетів національного виховання має бути розбудова системи правового та превентивного виховання на засадах заохочення до діалогу і сприяння ненасильницькому розв’язанню проблем і суперечок, створення безпечного, якісного і комфортного для дитини освітнього середовища ЗНЗ, формування просоціальної поведінки підростаючого покоління, адже освітяни загалом недостатньо використовують свої можливості, передусім через брак знань із проблеми, відсутність досвіду, низький рівень готовності застосовувати ефективні форми і методи формування просоціальної поведінки учнівської молоді, зокрема впровадження у навчальних закладах спецкурсів, курсів за вибором, наприклад, таких, як «Організація роботи з розв’язання проблеми насильства в школі», «Формування навичок безпечної поведінки дітей» та ін. Неможливо досягнути результату у превентивному вихованні дитини лише зусиллями та можливостями навчального закладу. До цієї діяльності варто долучати батьків та місцеву громадськість (ОТГ). Зважаючи на те, що одним із пріоритетних завдань державної освітньої політики є посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, розширення можливостей впливу родин учнів на навчально-виховний процес, забезпечення домінуючої відповідальності інституту сім'ї за освіту та виховання дітей. У нових соціокультурних умовах взаємодія школи та сім'ї має здійснюватися на основі партнерських відносин. Метою такого партнерства є інтеграція батьків у педагогічний процес шляхом створення необхідних і достатніх умов для залучення сім'ї до супроводу дитини у навчально-виховному процесі. Василь Сухомлинський зауважував: «Час і батькам, і вчителям глибоко усвідомити, що ні школа без сім'ї, ні сім'я без школи не зможуть впоратися з найтоншими, найактуальнішими завданнями становлення людини». Отже, на часі створення в кожній школі програми соціального партнерства із сім'єю, реалізуючи зміст розділу формування ціннісного ставлення особистості до сім’ї, родини, людей Програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008 – 2020 роки та Програми «Сімейні цінності», що є складовою обласної програми. Її реалізація має передбачати не 84 розрізнені акції, а скоординовані дії школи і сім'ї, основна увага яких має спрямовуватися на виховання дитини як суб'єкта власного життя, спроможного робити усвідомлений вибір. Виховання – це своєрідний соціально-педагогічний супровід особистості в соціумі з урахуванням її потреб, а також запитів суспільства, держави. І. А. Ліпський наголошував, що «соціальний характер виховання проникає у кожну «виховну клітиночку», а кожна виховна ситуація як виховна одиниця все більше носить характер соціально-виховної (соціально-педагогічної) ситуації». Сучасна соціально-педагогічна парадигма виховання вибудовується на соціальній активності дітей, солідарності дорослих – представників різних соціальних інституцій, їхній партнерській взаємодії й передбачає впровадження соціально-педагогічних технологій у відповідь на виклики часу (гострі соціальні проблеми). Зважаючи на це, у навчальних закладах важливо зробити акцент на такій важливій соціальній проблемі сучасності, як торгівля людьми. І знову ж, у педагогічному арсеналі школи є спецкурс «Протидія торгівлі людьми в Україні» (для дорослих) та програма виховних заходів із питань протидії торгівлі людьми «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» (для учнів). Реформа системи шкільної освіти в Україні – це не лише про ухвалення нового закону і запровадження концепції. Йдеться передусім про психологічну готовність педагогів працювати як у новому нормативному полі, так і в новому полі суспільних очікувань. Учителю надається більше свободи, але й очікується більше відповідальності та самостійності. Нова українська школа виходить з того, що в центрі навчального процесу знаходиться дитина, а не методика і стосунки будуються на партнерстві між учителем, учнем, батьками, а також – співпраці педагогів між собою, тому особливої ваги набуває діяльність методичної служби, адже саме правильно організований і своєчасний супровід учителів допоможе зорієнтуватися щодо доцільності тих чи інших методик і технологій у реалізації нових освітніх стандартів й особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів у навчанні, вихованні та розвитку. Для ефективної реалізації означених пріоритетів у виховній діяльності адміністрації навчальних закладів та керівництво ОТГ мають забезпечити необхідну підготовку у сфері освіти для демократичного громадянства і прав людини для всіх працівників освіти (методистів, адміністрації навчальних закладів, учителів, класних керівників та ін.); створити умови для підвищення кваліфікації педагогів у згаданій сфері, звернувши особливу увагу на формування методичних навичок, адже важливою умовою якісної освіти для демократичного громадянства і прав людини є постійне навчання і цей процес триває впродовж усього життя. Тому варто зорієнтуватися на побудову індивідуальних траєкторій навчання для педагогів. З цією метою пропонуємо кроки, які легко зробити вже сьогодні, з доступними вже тепер ресурсами і можливостями. Для цього потрібно: по-перше – визначити найбільш доцільну структуру методичної роботи з педагогами-виховниками з урахуванням того, що на підготовку класних 85 керівників у вишах відводиться дуже мало годин або їх немає зовсім, що сприятиме активізації процесу самовизначення кожного з педагогів щодо їх участі у запропонованих методичних формуваннях (методичних об'єднаннях, творчих групах, школах педагогічної майстерності, школах молодого педагога, майстер-класах та ін.); по-друге – створити умови для підвищення кваліфікації педагогів у згаданій сфері, аби педагог міг стати кращою версією себе, що передбачає комплексний або ж інтегральний підхід; по-третє – закцентувати увагу педагогів на важливості системного, цілеспрямованого процесу самовдосконалення, визначення ними власної траєкторії професійного зростання, розвитку компетентностей, пов'язаних із веденням виховної діяльності, адже важливою умовою якісної освіти для демократичного громадянства і прав людини є постійне навчання і цей процес триває впродовж усього життя.

Джерело: Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти


Про деякі питання щодо організації виховної роботи у навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році

Лист МОН 1/9-413 від 27.07.17 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

1/9-413 від 27 липня 2017 року

Департаменти (управління) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій Інститути післядипломної педагогічної освіти

Про деякі питання щодо організації виховної роботиу навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році

Міністерство надсилає аналітичні матеріали щодо проблемних питань, які мають місце в дитячому середовищі.

Зміст листа просимо довести до відома керівників органів управління освітою різного рівня, керівників та педагогічних працівників навчальних закладів для використання при плануванні виховної роботи з учнівськими колективами, враховуючи потенціал навчального закладу і залучаючи до освітнього процесу партнерів.

Додаток : на 10 арк.

Заступник Міністра Р. B. Греба

Додаток 1до листа Міністерства освіти і науки Украінивід 27.07.2017 p. № 1/9-413

Відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р, навчальний заклад має впроваджувати демократичну культуру через вироблення відповідних процедур для захисту прав дитини і формування демократичних цінностей: захищати права дитини, стати місцем, безпечним для дитини, і йдеться не лише про фізичну безпеку, а й про атмосферу довіри і взаємоповаги, де немає насильства та дискримінації.

1. За даними дослідження ЮНІСЕФ, проведеного в лютому 2017 року в усій Україні, 67 % дітей стикалися з випадками булінгу та 24% українських школярів піддавались булінгу. За наслідками війни та окупації територій маємо велику кількість внутрішньо переміщених сімей, а також дітей із посттравматичним синдромом. Сором’язливі та закриті до спілкування діти із сімей переселенців стають жертвами булінгу в 2 рази частіше за інших, тому що вони вимушені навчатись у малознайомих місцях, заводити друзів та інтегруватися заново у нове шкільне середовище, а тому потреба поширення взаємоповаги та позитивного ставлення один до одного серед дітей е дуже важливою.

З метою навчання дітей і підлітків життєвих навичок (психосоціальним компетентностям), які сприяють соціальній злагодженості, полегшенню адаптації до нових життєвих обставин, відновленню психологічної рівноваги, розбудові здорових стосунків Міністерство рекомендувало (лист від 28.12.2016 № 1/9-981) використовувати в навчально-виховному процесі навчально-методичний посібник «Розбудова миру, профілактика і вирішення конфлікту з використанням медіації: соціально-педагогічний аспект» та спецкурс курсів підвищення фахової кваліфікації педагогічних працівників «Базові навички медіатора в навчальному закладі. Забезпечення участі жінок і дітей у вирішенні конфліктів та миробудуванні» (схвалено для використання Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді МОН пр. № 3 від 04.10.2016). Електронна версія зазначених матеріалів знаходиться за посиланням: http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_showcategory_65.html.

За перше півріччя 2017 року Національна дитяча «гаряча» лінія прийняла 20 851 дзвінок від маленьких, юних та дорослих українців. Аналіз дзвінків свідчить, що переважна більшість дітей (26,5%) телефонують із питаннями щодо інформування про свої права, а також - що робити та куди звертатися, якщо дитячі права порушуються. Так само, топовими темами для дітей залишаються запити щодо психологічного здоров'я (самотність, страхи, тривога, невпевненість в собі та своїх діях тощо) - 24,7%; питання статевого виховання - 11,7%. Значно зросла кількість дзвінків (1 543 звернення) щодо насильства та жорстокого поводження з дітьми.

Аналіз дзвінків на «Національну «гарячу» лінію свідчить, що з браком уваги та контакту з близькими людьми стикаються різні діти: з різних за достатком і статусом родин, різного віку і статі і це дає підстави зробити висновок про те, що суспільство досі на знає прав дитини і не вміє реагувати на їх порушення.

Національна Дитяча «гаряча лінія» - для дітей та про дітей. Це означає, що «гаряча лінія» приймає дзвінки від дітей та від дорослих, чиї запити стосуються дітей. Дитяча «гаряча лінія» функціонує за безкоштовним номером 0-800-500-225 (безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України). А з 1 червня 2017 року Національна дитяча «гаряча лінія» відкрила короткий номер 116 111 (безкоштовний для абонентів КиївСтар та Лайфселл), що покращило доступ дітей до отримання консультацій. Даний номер телефону запроваджений у 26 європейських країнах як узгоджений номер допомоги дітям по телефону.

Лінія є абсолютно безкоштовною, анонімною та конфіденційною.

На Національній дитячій "гарячій лінії консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Коло питань, з яких надаються консультації, досить широке і було сформовано на основі отримуваних запитів від абонентів. Основні теми, з яких консультують на Національній дитячій «гарячій лінії», - насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з дорослими та однолітками, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також булінг і безпека в Інтернеті.

Дитяча «гаряча лінія» працює по будням з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години.

Просимо поширити серед учасників навчально-виховного процесу інформацію та розмістити на сайтах навчальних закладів електронні банери Національної дитячої «гарячої» лінії: Посилання для розміщення банеру: http://la-strada.org.ua/, http://la-strada.org.ua/ndgl_116111.gif.

2.Україна є країною походження, транзиту та призначення торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. За даними дослідження, проведеного на замовлення Представництва в Україні Міжнародної організації з міграції‚ з 1991 року понад 160 000 мігрантів постраждали від торгівлі людьми, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі.

Згідно інформації відділу ювенальної превенції Національної поліції в Україні за 6 місяців 2017 року 11 дітей постраждали від потрапляння в ситуацію торгівлі людьми (ст.149 ККУ), 40 дітей - від насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст.153 ККУ); постраждала 21 дитина‚ яка не досягла статевої зрілості, від статевих зносин із дорослими (ст.153 ККУ); вчинено 75 злочинів щодо розбещення неповнолітніх (ст. 156 ККУ) та 2 малолітні дитини використовувались для заняття жебрацтвом ст.150-1ККУ) тощо.

Своєрідною відповіддю на нагальні потреби держави щодо запобігання та протидії торгівлі людьми як деструкції у розвитку суспільства, впровадження варіативної програми виховної роботи з питань протидії торгівлі дітьми «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для загальноосвітніх навчальних закладів, що є одним із завдань Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року (п. 2.7, 2.9) та планом заходів Міністерства освіти і науки України щодо запобігання торгівлі людьми до 2020 року (наказ № 405 від 8 квітня 2016).

З метою проведення ефективної і педагогічно-унормованої діяльності щодо профілактики та запобігання торгівлі людьми рекомендуємо у 2017/2018 навчальному році впроваджувати гуртки та факультативні заняття для учнів 7-10 класів, які схвалені для використання в загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (протокол № 3 від 16.06.2017) та Вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 6 від 29 травня 2017 р.)

Програма гуртків та факультативів «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для учнів 7-10 класів розроблені на основі матеріалів зазначеної вище комплексної програми і є другим етапом у формуванні таких життєвих навичок, як спілкування, прийняття рішень, критичне мислення, управління емоціями, стресами та конфліктними ситуаціями, формування цінностей та набуття відповідних компетентностей. (Автор-упорядник: Петрочко Ж. В., д. п. наук, професор, заступник директора з науково-експериментальної роботи Інституту проблем виховання НАПН України).

Електронний ресурс зазначених матеріалів за посиланням: http://mon.gov.ua/activity/education/pozashkilna-osvita/vyhovna-robota/protidiya-torgivli-lyudmi.html.

При проведенні просвітницької роботи з питань запобігання торгівлі людьми доцільно використовувати посібник «Соціально-педагогічні основи захисту прав людини, протиді`1` торгівлі людьми та експлуатації дітей», який включає курс за вибором/факультатив «Запобігання торгівлі людьми» для учнів 9-11(12) класів навчальних закладів, учнів професійно-технічних навчальних закладів та курс за вибором/факультатив «Знай та захищай свої права» для учнів 7-9 класів навчальних закладів).Матеріали схвалені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України протокол № 3 від 4.10.2016. Матеріали можна знайти у вільному доступі на сайті ГО «Ла Страда-Украіна» www.la-strada.org.ua, або на сторінці в Фейсбук https://www.facebook.com/lastradaukraine.

3. Сучасні діти і підлітки значно випереджають своїх батьків в умінні користуватися комп’ютером, зокрема Інтернетом, і годинами спілкуються в соціальних мережах. Інтернет став невід’ємною частиною їхнього життя. Він може бути дуже корисним для загального розвитку, навчання, творчого самовираження і пошуку однодумців. Але він може бути й небезпечним: через малий життєвий досвід юні користувачі не завжди в змозі розпізнати ризики, які можуть трапитися їм у мережі.

Зосереджуємо увагу на загрозливій ситуації, яка почала поширюватися в Україні в дитячому середовищі з середини 2016 року. Йдеться насамперед про так звані «смертельні квести»‚ які ширилися соціальною мережею «ВКонтакте». Варто розуміти‚ що поширення цих небезпечних квестів відображає проблеми, які є не лише в дітей, а й y суспільстві загалом, насамперед у ставленні дорослих до дітей. Нерозуміння, неувага до дитячого життя, брак часу, байдужість до проблем, які хвилюють дітей, зверхність або, навпаки, надмірний контроль та гіперопіка, накопичуючись, призводять до формування закритості дитини, відчуття в неї самотності та непотрібності, пошуку можливих виходів із складних життєвих ситуацій відповідно до її рішень та можливостей. Один з таких шляхів, відомий з давних часів, - втеча від реальності, який у наші часи спростився завдяки створенню віртуального світу, віртуальних друзів, віртуального спілкування та віртуального життя, в якому і смерть здається віртуальною.

З метою запобігання втягненню дітей у небезпечні квести, підвищенню рівня педагогічної майстерності та компетентності у роботі з дітьми та батьками, в розмовах на такі непрості теми, як цінність людського життя і суїцидальна поведінка, повага до себе та до інших, розуміння та вміння говорити про власні проблеми рекомендуємо скористатися методичними рекомендаціями: «Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення»(схвалені для використання в загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (протокол №3 від 16.06.2017). Матеріали можна знайти у вільному доступі на сайті ГО «Ла Страда-Украіна» www.la-strada.org.ua, або на сторінці в Фейсбук www.facebook.com/lastradaukraine.

4. Особливої уваги педагогічних колективів та батьківської громадськості потребують питання профілактики девіантної поведінки, правопорушень та злочинності серед неповнолітніх. Не дивлячись на те, що за 6 місяців 2017 року підрозділами ювенальної превенції Національної поліції України зареєстровано зменшення на 4,6% кримінальних правопорушень y порівнянні із аналогічним періодом 2016 року, вчинених дітьми та за їх участю, статистика цих правопорушень невтішна. Зокрема, дітьми та за їх участю вчинено: 1816 тяжких та особливо тяжких злочинів; 19 умисних вбивств, 8 згвалтувань; 33 грабежі та 89 неповнолітніх притягнуті до відповідальності за незаконний обіг наркотиків тощо. Звертаємо увагу, що 60,8 % від загальної кількості кримінальних правопорушень, вчинених дітьми та за їх участю, складають крадіжки (2 248). Статистична інформація Національної поліції України додається (додаток 2).

Аналіз правопорушень, вчинених неповнолітніми, свідчить, що основними причинами протиправних дій є недостатній життєвий досвід, схильність до наслідування дорослих, не завжди позитивний вплив на дітей оточуючого середовища, намагання звільнитися від опіки з боку батьків, віра в безкарність, недостатній рівень самокритичного ставлення до власних вчинків, хибна оцінка складних життєвих ситуацій тощо.

Враховуючи зазначене вище, Міністерство рекомендує впроваджувати в загальноосвітніх навчальних закладах факультативні курси, які орієнтовані на підсилення психологічної складової у вихованні дітей та учнівської молоді.

Для організаційно-методичного забезпечення викладання факультативних курсів працівниками психологічної служби Міністерство надсилало (лист від 06.06.2013 № 1/9-413) переліки програм факультативних курсів, курсів за вибором та спецкурсів для застосування в роботі працівників психологічної служби, рекомендованих для використання в початковій школі та електронні переліки програм факультативних курсів для застосування в роботі працівників психологічної служби, які схвалені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (лист ІІТЗО №14.1/12-Г-165 від 15.05.2013 р.). Зміст програм представлений у варіантах з кількістю 17, 35, 52 та 70 годин, які реалізуються за рахунок годин варіативної складової навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.

Зазначений перелік програм розміщений на сайтах: www.mon.gov.ua, www.psyua.com.ua.

Ha допомогу педагогічним працівникам, які працюють із дітьми групи «ризику», корисними будуть матеріали, розміщеними на інформаційній онлайн-платформі «Центр знань», яка створена в рамках проекту Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка спільно із МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» за технічної підтримки Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) http://knowledge.org.ua/.

5. Державною установою «Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю» Міністерства охорони здоров’я України підготовлено Національний звіт щодо наркотичної ситуації в Україні, в якому зазначається, що загальна кількість підлітків груп ризику, з урахуванням оновлених даних за 2015 р., оцінюється у 129 000 осіб віком від 10 до 19 років включно. Діти все більше потрапляють до груп ризику інфікування ВІЛ/ СНІДом, і зусилля, що робляться з їх захисту, все ще не достатні.

У зв’язку із зазначеним вище рекомендуємо продовжувати розроблення сучасних інформаційно-освітніх програм первинної профілактики залежностей та шкідливих звичок, включаючи заходи щодо залучення дітей та молоді до спорту, творчості, мистецтва, інших громадських заходів із пропаганди здорового способу життя та забезпечити подальше впровадження інформаційно-освітньої протиалкогольної програми «Сімейна розмова» для учнів 7-8 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Про те, як вчителям і батькам цікаво й зрозуміло донести підліткам інформацію про здоровий спосіб життя і безпечну поведінку - на порталі профілактичної освіти www.autta.org.ua.

Міністерство скеровує увагу та надсилає перелік важливих пам’ятних та ювілейних дат та міжнародних пам’ятних та ювілейних дат з проханням передбачити заходи у планах роботи навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році (додаток 3).

Кiлькiсть переглядiв: 0