• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Виховна робота
• Екскурсії

Завітали у театр наші одинадцятикласники

21.11.2017

«Гуцулко Ксеню,

я тобі на трембіті

лиш одній в цілім світі

розкажу про любов…».

Версій цієї пісні є безліч, як і версій того, хто її написав. Та хоч одну з них чув, напевно, кожен.

У 1938 році український композитор Ярослав Барнич написав за мотивами цієї пісні відому оперету «Гуцулка Ксеня». Саме її і подивились учні 11 класу Мізоцького НВК.

«Гуцулка Ксеня» з незмінним успіхом у публіки йде на заньківчанській сцені вже 20 років! Дещо іншим став склад виконавців з часу прем’єри 26 липня 1997 року, але незмінною залишається чарівність, романтика, легкість її відомих кожному українцеві мелодій, й, звичайно, талант й краса головної героїні, помножена на професіоналізм її партнерів по сцені.

Постановкою романтичної оперети «Гуцулка Ксеня» театр ім. Марії Заньковецької відкрив одинадцятикласникам призабуту традицію початку ХХ століття – насолоджуватися красою опереткового жанру зі сцени професійного драматичного театру, а також ім’я одного з найвідоміших творців української оперети – Ярослава Барнича.

Українська карпатська красуня, яка щирістю почуттів та веселим сміхом причарувала заокеанського мандрівника – є ніби символом краси, таланту, музичності українського народу. Історія про її щасливу любов полонила серця наших учнів, дозволила відчути тепло далеких українських Карпат.

Уся вистава супроводжується піснями і танцями та дотепним гумором.

"...Ні лібретто, ні музика не могли зачарувати режисера своєю оригінальністю, але усвідомлення того, що в Галичині живе ще багато людей, які зберігають у своєму серці сентиментальні спогади, пов'язані з іменем Ярослава Барнича, та й оперета - жанр, за яким наш глядач скучив, спонукали маестро Стригуна до постановки цієї вистави. То ж с самого початку "Гуцулка Ксеня" була приречена на успіх. Але хоча б на хвилинку відсторонимось від захоплених оплесків і спокійно спробуємо розглянути феномен успіху. Перш за все - це глядач, якому потрібна саме така вистава. Глядач, втомлений від щоденних клопотів, глядач, який з радістю реагує на кожний жарт, на кожну нагоду бодай на мить забути про ті безкінечні буденні проблеми. І цю радість він отримує ..." - написала Г. Канарська про "Гуцулку Ксеню" в газеті "За вільну Україну" в далекому 1997 році.

Оперета залишила неординарні і захоплюючі враження у наших майбутніх випускників.

Подорож до м. Луцька

31.10.2017

31 жовтня учні 7-А, Б та 8-А класів здійснили екскурсію до м. Луцька.

Дорогою завітали до Тунелю кохання, що у смт. Клевань.

За інформацією інтернетресурсу "ВСВІТІ", тут ніколи не жили королі чи принцеси і не відбувались драматичні історичні події. Ця туристична пам`ятка заслужила визнання виключно своєю красою. Красою, створеною магією найвидатнішого у світі архітектора – Природи. А історію тут творять романтики. Щодня, ті, хто приїжджають сюди у пошуках кохання. Адже, кажуть, саме тут воно і живе. Блукаючи довгою доріжкою під алеями то зеленого, то багряно-червоного, то золотого віття. І якщо ви хочете знайти кохання – варто лише попросити, стоячи тут. Це місце так і називається – Тунель кохання.

Ботанічний феномен — «живий» зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев та кущів. Сплітаючись між собою гілками і листям, вони виглядають наче тунель точної арочної форми. Кажуть, арка має символічне значення. Ті, хто побував тут, розповідають про дуже сильну ауру, яку можна відчути. А колія на дві рейки – це ніби символ шляху для двох доль. Якщо самотня людина, стоячи у цьому тунелі, загадає бажання знайти свою половинку, воно обов’язково збудеться. Пари ж просять у долі вічного кохання. І справді, важко втриматись, щоб не загадати бажання, коли стоїш ніби посеред казки. Тут все здається якимось чарівним…

Легенда про кохання і світло нічних ліхтариків у лісі

Розповідають, що ця історія трапилась на початку ХХ століття. Тоді колія, що вестиме із Оржева (сусіднє село) до Клевані була лише у планах. Спроектувати залізну дорогу у цій місцині було не так просто: потрібно було зносити багато будинків, розширювати роз’їзд. Несподівана ідея прийшла в голову молодому польському інженеру. Він запропонував прокласти залізне полотно навпростець – через ліс. Замовники проекту тоді не здогадувались, що для інженера це був просто найкоротший прямий шлях до коханої дівчини…

Вона жила у Клевані і ходила у православну церкву. Та на свою біду закохалась у польського католика (того самого інженера), чим не на жарт обурила батьків. Вони були категорично проти зустрічей пари.

Хлопець жив у Оржеві і приїжджав на таємні зустрічі з коханою на велосипеді. Коли ж сама доля підкинула шанс створити пряму дорогу між двома селами, він відчайдушно взявся за роботу.

Колія вийшла рівнесенька та пряма і виглядала вона неначе зелений тунель серед лісу. Щоб спілкуватись на відстані, закохані вивчили азбуку Морзе і вечорами з допомогою ліхтарів таємно посилали одне одному повідомлення, які світились зашифрованими зізнаннями. З допомогою біноклів в прямісінькому лісовому тунелі було чудово видно світлові знаки аж за три кілометри від парубка до дівчини. Його – від Оржева, а її – від Клевані. Отак вони і спілкувались, забуваючи про заборони батьків і не думаючи про те, що скажуть люди.

Та згодом життя розлучила їх, проклавши його дорогу назад у Польщу, а її – до серця іншого. Кажуть, кожен прожив щасливе життя, та до кінця пам’ятав романтичну історію своєї юності.

Прозаїчна версія…

Насправді ж залізницю від сторонніх очей інженери сховали навмисне. Колись у довколишніх селах були військові бази, через що й вдалися до прийому маскування, засадивши дорогу лісом. Минав час, військові бази відійшли на другий план. Люди припинили обрізати дерева довкола колії, дозволивши природі самій господарювати у лісових володіннях. Рік за роком вона окутувала дорогу гіллям, доки не утворилась справжня жива печера неймовірної краси.

Це диво природи простягається на відрізку залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів, приблизно на 4 кілометри. Дерева й далі росли б, сплітаючи гілля щораз тісніше, якби їх не будив поїзд, який мчить по рейсах у напрямку місцевого заводу.

Кіно про Тунель кохання – японська романтична драма

Та за останні роки у Клевань навідується все більше туристів. Люди справді почали цінувати красу і багатство унікальних куточків України. Адже їх так багато – цікавих, дивовижно красивих, унікальних та незвіданих.

У клеванському Тунелі кохання вже безліч разів проходили найрізноманітніші зйомки. Кліпи, ролики, короткометражки, реклами. А японський кінорежисер Акійоші Імазакі навіть зняв тут повнометражний фільм. Прем`єра “Клевань, тунель кохання” відбулась 23.12.2014 на Ханойському міжнародному кінофестивалі. Кажуть, природні декорації для романтичної драми шукали по всьому світу. Але найкрасивіші знайшли тут, в Україні. Сама пам`ятка природи ніби є образним героєм стрічки, яка навіть названа його іменем...

Цікавою була екскурсія у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки. Учні мали можливість посидіти у кабіні військового літака та за керівними важелями танків.

За повідомленням «VisitLutsk.com» Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки – єдиний у Західному регіоні України військовий музей. Він є філією Національного військово-історичного музею України.

Експозиція музею складається із двох частин: експозиція сучасної військової техніки та озброєння на відкритому майданчику та тематична історико-хронологічна експозиція.

На сьогодні фонди музею налічують близько 1000 експонатів, репрезентуючи авіаційну і бронетанкову техніку, артилерійське і зенітно-ракетне озброєння, стрілецьку зброю, апаратуру і обладнання військ зв’язку, а також різноманітні матеріали військової історії, які мають музейне значення: бойові прапори, предмети форми одягу й армійського побуту, документи і фотографії, твори мистецтв, військові трофеї та інші матеріали. В музеї проводяться тематичні виставки.

Привітно зустрів учнів замок Любарта.

Як повідомляє «VisitLutsk.com» , історія Замку налічує близько шестиста років. Упродовж 1340–1384 років великий литовський князь Любарт Гедимінович спричинився до якісного оновлення фортифікаційних споруд, замінивши дерев’яні укріплення мурованими. Любарту належить встановлення підйомного мосту В’їзної вежі замку.

Оновлення Замку по смерті Любарта, який просто фізично не зміг завершити почате, продовжив Вітовт Кейстутович. На зламі ХIV–ХV ст. залишки дерев’яних укріплень луцького дитинця було замінено цегляними мурами.

Замок має три високі прямокутні вежі: В'їзну, Стирову та Владичу. Відвідувачі можуть оглянути експозиції єдиного в Україні музею дзвонів, музею книги, а також художнього музею. Замовивши екскурсію, можна піднятись на найвищу вежу Замку (27 метрів), або ж оглянути фундаменти давньої церкви Іоанна Богослова (XII ст.) – православної святині Лучеська, розташованої на замковому подвір'ї.

У Замку постійно проводяться різноманітні культурні заходи – фестивалі, концерти, виставки, лицарські турніри. Чимало учасників збирається у Луцьку на арт-шоу "Ніч у Луцькому замку".

Луцький замок посів перше місце у категорії "замки" Всеукраїнського конкурсу "Сім чудес України: замки, палаци, фортеці" за підсумками Інтернет-голосування.

Мандрівки на високу вежу, у підземелля, подорож у музей книг та дзвонів запам'ятаються учням на довго.

Потім усі прогулялися вулицями вечірнього міста і, звичайно, посмакували волинську піцу.

Повернулись додому з приємними враженнями та гарним настроєм.