Що б здивувало українського учня в Америці?

05.01.2018

Плюси і мінуси, які чекають українських школярів у США

Українського учня в Америці чекає багато несподіванок, та чи всі вони будуть приємними? Ми представляємо вам перелік цікавих фактів про інакшу школу в малознайомій країні

Ніякого стресу, ніяких переживань!

/Files/images/zima/f (1).jpegПереїзд з однієї країни в іншу важкий не тільки для дорослих, а й для дітей. Це кардинальні зміни і способу життя, і всіх його аспектів. Ми ж серед усіх питань найбільшу увагу звертаємо на адаптацію дитини у новій школі. Але саме в США за це можна буде не хвилюватися.

У кожному штаті і в кожній школі педагоги зроблять усе можливе, щоб не додавати переживань дитині. Тому на початковому етапі учень буде відчувати себе, як отой «сир в маслі», адже йому приділяється найбільше уваги від вчителів.

До речі, в деяких штатах батьків навіть можуть просити зайвий раз не турбувати дитину, саме так трапилось і з починаючою сценаристкою Лілією Кім, яка переїхала у Лос-Анджелес із Росії. Особливість країни в тому, що система освіти приділяє дуже багато уваги психологічному стану дитини.

Додаткові переваги

1. Якщо дитина погано знає англійську, то на уроках її може супроводжувати учитель-перекладач. Він може бути присутнім на хімії, літературі та інших уроках. Насправді, для учня це дуже добре, але наші діти таку підвищену увагу можуть сприймати як додатковий контроль.

2. Кожного ранку батьки або спеціальний шкільний транспорт привозять дітей до школи. Така невеличка подорож протягом усього навчального року однозначно сподобається тому, хто певний проміжок часу йшов до школи пішки вулицями одного з українських міст.

3. В Америці для дітей роблять багато, тому не треба дивуватися жодному факту. Так, наприклад, в штаті Массачусетс (перед початком уроків і після) на перехрестях стоять регулювальники, які зупиняють рух транспорту і тим самим гарантують максимальну безпеку дітям різного віку. А ще, в цей час неподалік від навчальних закладів чергує поліція, яка слідкує не лише за порядком, а й за тим, щоб у полі зору не з'явилися підозрілі особи.

Несподівані сюрпризи

В цій країні структурована система освіти, тому ваша дитина буде навчатися в тому класі, який відповідає віку. Нагадуємо: в США діти йдуть до школи з 5 років у kindergarten-клас. По суті, це дитячий садок, але відноситься він до elementary school (початкової школи), з нього і починається навчання. Якщо ж дитина йде навчатися у 6 років (що характерно для багатьох штатів), то вона просто пропускає перший рік. Американці намагаються все-таки раніше віддавати дітей на навчання, оскільки це має позитивний вплив на майбутнє дитини. В elementary school навчаються 5 років (0 - 4 клас). Усі 4 роки (за виключенням канікул) маленькі американські студенти відвідують уроки 5 днів на тиждень з 8.40 до 14.40.

Стосовно початкової школи варто знати, що вона подібна до української. Викладає у ній один вчитель і лише декілька педагогів з додаткових предметів.

Зверніть увагу!Українській дитині в американській школі треба назавжди забути звичне для неї звертання до вчителів. Міс Смітт або місіс Хетчер - саме так треба буде звертатися до кожного вчителя.

Після 5 (інколи 6) років навчання розпочинається середня школа middle school (з 5 по 8 клас). Це період непростого вибору для батьків і дітей. Наряду з обов'язковими предметами треба визначитися із додатковими. Риторика та театральне мистецтво найбільше цікавлять дітей середнього віку, але можна вибрати й журналістику.

Старша школа - high school - відповідальний період для студентів. Після кожного року навчання можна обрати для себе спеціальність і паралельно отримати важливі і необхідні знання для майбутнього.

Український учень може так само як і американський (після 8, 9, 10 класу) розпочати вивчати:

  • слюсарне ремесло;
  • основи електромеханіки;
  • ландшафтний дизайн та багато не менш цікавих дисциплін.

Зміна місця проживання не в усьому райдужна і прекрасна. Опинившись в американській школі, треба буде звикнути до багатьох особливостей.

1. Відома усім клятва американському прапоруНе всі діти з України швидко прилаштуються до того, що кожного ранку перед початком навчального процесу треба промовляти клятву американському прапору. В Міссурі її промовляють раз на тиждень, а в Техасі кожен день. В штаті Міссісіпі практикують цей ритуал раз на місяць.

2. Відсутність єдиної системи навчанняЯкщо кожен рік переселятися в інший штат, то дитина одразу помітить відмінності. І вони можуть стосуватися як правил поведінки в цілому, так й інших аспектів. Здебільшого різниця не суттєва, проте про неї важливо знати і батькам, і дитині.

3. Одна спортивна гра на цілий рікПротягом усіх 170–186 днів уроки фізичного виховання будуть однотипними. Якщо в Україні за 45 хвилин можна було пограти в футбол і теніс, волейбол, баскетбол, то в Америці все інакше. Тільки одному виду спорту присвячуються усі навчальні години, і ним може бути:

  • американський футбол;
  • плавання;
  • атлетика;
  • баскетбол;
  • бейсбол.

4. "Сідай! Ти залишаєшся на другий рік!"Однією із несподіванок може стати і те, що найстрашніші історії про другий рік навчання в одному класі саме в Америці можуть перетворитися на реальність. Ніякі досягнення у спорті або інші переваги не врятують учня, якщо він отримав низький середній бал.

Останній шанс відправити ситуацію – це ще три тижня додаткових занять. Якщо не покращив результат, то в наступному році учень повторить програму минулого року. В Україні вчителі намагаються обійти стороною таку ситуацію, тому і допомогають дітям будь-яким способом отримати найнижчий, але "перехідний" бал.

5. Багато тестів не буваєСистематичні тестування, які спрямовані на перевірку знань є ключовим аспектом навчання. А значить студент має навчатися якісно і доводити кожного разу свої знання. Саме це і виключає можливі списування, бо вони не приносять користі.

6. Безлюдні коридори американських шкілМожливості «гуляти» під час навчального процесу у американських дітей немає. В школах діє певна система контролю. Тільки вчитель може дозволити вийти з класу і тільки він видає картку-пропуск. Саме її учень має показати черговому вчителю, саме цей документ і свідчить про те, що дитина не прогулює урок.

7. В Америці навчать планувати бюджет!Саме в цій країні в школах під час уроків трудового навчання українські діти зможуть навчитися:

  • ремонтувати побутову техніку;
  • планувати бюджет і складати список потрібних для дому товарів;
  • готувати та навіть прибрати.

8. Батьки можуть з'явитися на уроці несподіваноВчителі і батьки в Америці взаємодіють між собою, тому для матусь і татусів двері школи завжди відкриті. В Україні подібне спостерігається або рідко, або зовсім ніколи. Америка в цьому плані більш відкрита для спілкування. Саме тут, якщо хтось з батьків виявить бажання побачити урок і побути з дитиною, то для нього не буде перешкод.

9. Ні дня без гамбургеру та нагетсівУкраїнська дитина може уявляти собі різне, проте разраховувати на те, що шкільна їдальня в новій країні - це McDonalds не варто. В більшості навчальних закладів студентам пропонується finger food меню, в якому можуть бути рибні нагетси, фрукти. Молоко або какао є обов'язковою складовою шкільного меню. Для учнів старших класів система харчування дещо інша, вони можуть їсти навіть у кафе поряд зі школою.

Як ми бачимо, американська освітня система суттєво відрізняється. Вона інша і більш дієва. А тому варто звернути увагу на усі особливості і обов'язково повідомити про них своїх дітей.

Джерело: "На Урок"


Як виглядають учні та їх класи у різних країнах світу

15.12.2017

Якщо б вам довелося викладати свій предмет у різних школах

Згадайте ту мить, коли вам доводилося зайти до шкільного класу вперше. Попереду знайомство з вашими майбутніми учнями. Але зараз ви ще нічого не знаєте один про одного. Пригадайте, які у вас виникали відчуття?

Із власного досвіту та з розповідей вчителів-колег відомо, що навіть найдосвідченіші відчувають певне тріпотіння та бодай перехоплювання подиху за мить до того, як відчинити двері до класної кімнати перед певною невідомістю. Як воно складеться?..

Заходиш – і декілька десятків допитливих дитячих очей в очікуванні чогось від тебе! Аж мурашки по шкірі! А тепер пропонуємо зазирнути у класні кімнати, де на вас «чекають» діти з різних країн:

Ємен

Коли ви відчините двері класної кімнати, то перед вами, ймовірно, відкриється саме така картина:

/Files/images/osn_2017/yemen_1512130680640_S1WKdTCxf.jpgЄмен, Акамат Аль-Мегаб, школа Al Ishraq Primary

Так, в одному класі можуть навчатися дівчатка та хлопчики різного віку (від 6 до 14 років). Причому кількість дівчаток в основному не перевищує 30% із загальної кількості учнів. А вся школа взагалі може складатися всього з однієї кімнати, як у Al Ishraq Primary.

Хоча освіта і є безкоштовною, але навчальні заклади відвідують лише 46% дітей шкільного віку. Відповідно, не мають можливості навчатися понад 2 млн потенційних школярів Ємену! Це пов'язано з недостатністю самих шкільних будівель в наслідок військового конфлікту (триває з 2004 року). Також великою проблемою є нестача спеціалістів-учителів.

Рівень грамотності дорослого населення не перевищує 70% (майже 5 млн осіб не вміють читати та писати).

Тайвань

Завітавши до класної кімнати у Тайбеї, не дивуйтесь, якщо побачите таку картину:

/Files/images/osn_2017/taivan_1512130698774_SyXcuTReM.jpgТайвань, Тайбэй, школа Min-sheng Junior High School

Справа в тому, що в цих учнів на день 8-9 уроків, тому після обіду в них за розкладом 30-хвилинний сон.

До навчання учні ставляться з високою відповідальністю, і як результат — рекордно високий рівень грамотності у цій країні — 98,7%. Основну увагу у навчанні приділяють точним наукам. Знання тайванських учнів з математики одні з найкращих у світі. А що, ви вчитель малювання? Тоді у вас менше шансів на успіх у цих учнів.

Індія

Опинившись в Індії, ще дорогою до школи містом, ви звернете увагу, що переважна більшість школярів має уніформу. Навіть в одному місті учнівська форма відрізняється. І чим престижніша школа, тим фасон більш наближений до європейського.

/Files/images/osn_2017/india1_1512130633189_Hk4W8OTAxf.jpgУчні з різних шкіл міста Мумбаі, Індія

/Files/images/osn_2017/india4_1512130632580_rJebUOp0xf.jpgУчні республіканської школи Shiv Public School, Гаргаон, штат Харьяна, Індія

Але звісно, не всі діти, які вчаться у школі, мають уніформу. Через жорстку кастову систему, яка неофіційно, але все ж таки зберігається у країні, не всі мають однакові умови доступу до шкільної освіти. Якість шкільних знань, відповідно, дуже різниться.

Хоча теперішня влада за останні 16 років створила умови, щоб залучити до навчання додатково понад 20 млн дітей з найбідніших каст, але це не вирішило проблему повністю.

На сьогодні майже 8 млн дітей шкільного віку не навчаються взагалі. При цьому «армія» школярів Індії нараховує майже 200 млн осіб!

За виключенням приватних шкіл, рівень шкільного навчання в Індії переважно низький. Згідно з експериментом, майже 20% учнів другого класу не відрізняють числа від 1 до 9, лише чверть учнів 3 класу вміють роботи найпростіші арифметичні дії, себто додавання чи віднімання чисел.

Освіта — мрія більшості громадян Індії, адже понад 40% дорослого населення залишається безграмотним.

Отже, «завітаємо» тепер до шкільної кімнати? Хоча це і не завжди кімната…

/Files/images/osn_2017/india6_1512130632743_rJfbLdTRlf.jpgШкола під мостом метро для дітей з найбідніших сімей, Нью-Делі, Індія

/Files/images/osn_2017/india5_1512130632641_By-ZL_6Alf.jpgРозмістившись під мостом метро у Нью-Делі, діти з нетрів вивчають тут основи математики, опановують навички письма та читання.

Щодня на добровільних засадах заняття проводить Раджеш Кумар Шарма. Він сам колись через бідність не зміг вступити до коледжу. Тому вирішив по можливості допомагати дітям з найбідніших сімей Делі та найближчих сіл, навчаючи безкоштовно тому, що знає сам.

Так виглядає освітній процес, зрозуміла річ, не по всій країні.

В престижних школах — інша справа: школярі охайні та у формі, навчаються, використовуючи найсучасніші гаджети. Але навіть у таких школах у класі навчається по 60-70 учнів.

/Files/images/osn_2017/india_1512130630349_rJ0BdaCxM.jpegGurunanak School, Мумбаі, Індія

Ефіопія

Ви й досі нарікаєте, що у вашому кабінеті немає проектору і тому без цього неможливо вести навчальний процес? — Тоді вашу думку, можливо, змінить становище у більшості шкіл Ефіопії…

Ефіопія є однією з найбідніших країн у світі. Це обумовлює той факт, що вона входить у 10-ку країн з найменшою грамотністю. Так, лише 39% жителів Ефіопії вміють читати та писати. Але і це прорив: у 1974 році безграмотними були понад 90% населення. Ну, а рівень забезпеченості школи технічним оснащенням, не викликає додаткових запитань...

/Files/images/osn_2017/efiopia_1512130722495_ByqiOTCxG.jpgПочаткова школа у Бейл-зоні, Ефіопія

Північна Корея

Завітавши не те, що у школу, навіть у країну, мабуть, українським вчителям здасться, що вони потрапили у минуле. В цій країні зараз багато що нагадує часи Радянського Союзу. Тому і шкільна система схожа, і самодіяльність, і дозвілля у вигляді обов’язкових робіт у колгоспах, і червоні краватки…

/Files/images/osn_2017/pivn.koreja2_1512130724538_r1pou6Cxz.jpgВиступ із самодіяльністю школярів в одній із типових шкіл, Пхеньян, Північна Корея

У класі тиша і сувора дисципліна. Мабуть, для вчителя зручно?

/Files/images/osn_2017/pivn.koreja_1512130724487_S12jOTCez.jpegТиповий клас звичайної північно-корейскої школи

Але, якщо вам запропонують відвідати із північно-корейськими школярами екскурсію, будьте готові до того, що ви поїдете дивитися на виконання смертної кари…

Не дивлячись на те, в школі якої країни навчаються діти, якою мовою вони говорять та який мають колір шкіри – всі вони змалечку мріють про щасливе майбутнє. А вчитель, який заходить до класної кімнати, для них – мов коридор між їхнім «зараз» і особистим «тоді»...

Джерело: «На Урок»


Як борються із запізненнями учнів у різних країнах

09.12.2017

/Files/images/osn_2017/YAk-boryutsya-iz-zapiznennyamy-uchniv-u-riznyh-krai-nah.jpgФото: автор – gbh007, DepositphotosРанкові чергування учнів та внесення в список усіх, хто запізнився. Неодімінний запис у щоденник. Це звична практика для багатьох українських шкіл.

А як борються із запізненнями школярів в інших країнах? “Нова українська школа” зібрала коментарі людей, які живуть за кордоном, мають досвід навчання там або ж бували в іноземних школах. Хочемо наголосити, що це досвід конкретних людей та окремих шкіл, а не всієї країни, тож ваш іноземний досвід може відрязнятися.

Німеччина

Олена Перепадя, журналістка

/Files/images/osn_2017/Depositphotos_41614735_m-20152.jpgФото: автор – stu99, DepositphotosУ Німеччині правила щодо пропуску шкільних занять, а також запізнень встановлюються самими школами. У мене двоє дітей навчаються в гімназії у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, заняття починаються о 7:55.

До школи діти дістаються по-різному: переважно велосипедами і пішки, але також і на шкільному автобусі та на автівках батьків. Запізнення шкільного автобуса автоматично звільняє тих, хто запізнився, від “відповідальності”. Щодо інших – то факт запізнення обов‘язково вноситься в класний журнал. Як реагувати на записи – вирішують класні керівники.

У класі Каті (8 клас), якщо дитина запізнюється часто, спершу говорять з батьками під час “дня спілкування з батьками”. Якщо батьки не можуть вплинути на дитину, вона за кілька запізнень повинна взяти участь у додатковому уроці – коли вчитель у позашкільний час організовує урок для тих, хто чогось не розуміє або проштрафився.

Якщо дитина все одно запізнюється, то тоді класний керівник вносить запис у табель (видається наприкінці кожного семестру) поруч із записами про невиправдано пропущені заняття.

Саша (9 клас) говорить, що його класний керівник також вдається до таких методів. Але оскільки в його класі більшість – хлопчики і, відповідно, запізнюються більше вони, то класний керівник залучає хлопців до прибирання шкільної території або виконання необхідних робіт у школі так би мовити у “позачергувальний час”.

Діти розповіли, що в іншій школі, де вчаться їхні друзі, три запізнення зараховують як один безпідставно пропущений урок. Але в мене немає враження, що в школах нашого містечка багато дітей запізнюються. Мені доводиться бувати біля школи саме тоді, коли починаються уроки, та десятків тих, хто добігає запізно, я ніколи не бачила.

Наталія Бок, живе в Дрездені, якийсь час працювала вчителькою англійської в початковій німецькій школі

Якщо дитина запізнюється в школу кілька разів, можуть подзвонити батькам або викликати в школу.

Вже чула про таке, що за значні та повторювані запізнення дитину не допускали до уроку і декларували це як відсутність без поважних причин.

В інших федеральних землях, наприклад у Гамбургзі, ніби навіть можуть призначити адміністративний штраф до 75 євро для підлітків і 25 євро для молодших школярів, за яких мають платити батьки.

Нідерланди

Євген Телятніков, навчається в Нідерландах

У Нідерландах все дуже строго. Люди в цій країні славляться тим, що майже всі пунктуальні, – ось і не дають можливість новим студентам розслабитися. У нас у школі правила прості: якщо запізнися більше ніж на 10 хвилин, то ти не допускаєшся до класу – тобто втрачаеш багато інформації, яка тобі знадобиться на іспиті.

А на сам іспит взагалі не можна запізнюватися, бо тебе не пускають, та не даюсь іншої спроби.

Ірина Усенко, підприємиця

Запізнення учень повинен відпрацювати. У школі йому дають якісь завдання – прибрання або ще щось.

Алла Гуцева, колишня редакторка ТБ

У нас одразу пишуть листа батькам, щоб ті були в курсі. Якщо дитина часто пропускає уроки чи зпізнюється, школа може викликати батьків для бесіди. Також вони мають право повідомити про це в профільне міністерство. Тоді додому може прийти співробітник, щоб дізнатися домашні умови дитини.

Велика Британія

Лєра Босенко, мама двох дітей, які навчаються в Британії з 10 років

/Files/images/osn_2017/Depositphotos_25289383_m-20152.jpgФото: автор – luminastock, DepositphotosМої діти вчилися і в молодшій, і в середній школі в Британії. Це приватні школи, де діти живуть у школі, тому запізнитися на урок було технічно складніше.

Однак будь-яке запізнення більше за 5 хвилин заносилося в так звану tardi book і ті, хто запізнювався часто або на більшу кількість часу, повинні були в середу приходити на сніданок на 30 хвилин раніше – о 7 ранку (можливо, це правило саме конкретної школи, але я впевнена, що в інших приватних школах є схожі ритуали).

З точки зору батьків ми бачили, що коли ми спізнювалися привести дитину назад у школу у вихідний, нам робили суворі зауваження. А для того, щоб відпросити дитинe на півдня навіть після уроків, або не дай Бог на цілий день через те, що ми приїжджали з-за кордону, і наш розклад не завжди збігався з можливостями вихідних в школі, – треба було писати офіційні запити на директора школи. І навіть якщо нам дозволяли так вчинити, це було як виняток з дуже непривітними поглядами в наш бік.

У цілому дисципліна в приватних коледжах – найсуворіша, і дітям взагалі-то не спадає на думку її порушувати.

Саша Корогодська, навчається в Кардіффі

У моєму коледжі є правило, що за три запізнення студент отримує усне попередження. Якщо вони тривають, то як покарання в якийсь день потрібно прийти до коледжу о 7 ранку (незалежно від часу початку робочого дня). Але це все формальності, я сама любителька спізнюватися. І ніхто ще мене о 7 ранку не піднімав. Якісь “преподи” за запізнення не пускають у клас, але таких мало.

Макс Александров, навчається біля Лондона

У британських школах немає чіткого алгоритму для вчителів, що робити в кожному випадку, тому рішення залежить від учителя. Звісно, є певні стандарти, але не такі строгі, як в Україні. У тому числі це стосується і запізнень. Наскільки я знаю, це не державний офіційний стандарт, але майже кожна школа в Англії застосовує цей метод, тому він став нормою. Я кажу саме про приватні школи.

За серйозне запізнення без поважної причини, як і за будь-яке порушення правил, учень/учениця мусить отримати так званий detention.

Отримавши його, він/вона повинен/-нна залишитися в школі на подовжений час і робити додаткову роботу. Це проста академічна робота, яку задає вчитель, котрий і дав цей самий detention.

Залежно від серйозності порушення, може бути перерва (20 хвилин) – наприклад, за разове запізнення, або вечір п’ятниці (1 година) – за систематичне.

Це те, що повинно бути. На ділі, у 90% випадках за 5-7-хвиленне запізнення вчитель нічого не робить, просто питає, в чому причина і каже більше так не робити. Звісно, якщо запізнюватися на кожний урок, до вас з‘являться запитання. Маленьке запізення до 2-3 хвилин навіть не буде рахуватися як запізнення.

США

Юлія Городецька, журналістка

Я можу розповісти тільки на прикладі своїх трьох дітей, які ходять в три різних школи Нью-Йорка. По-перше, тут спізнюватися, як і пропускати заняття, дуже непочесно. Кожен раз, коли це відбувається, “автоматична тітка” телефонує батькам і каже, що таке сталося. Щоб батьки надавали по шапці.

У школі, в якій навчається моя молодша донька, пішли далі – зранку наступного дня після запізнення батькам дублюють дзвінок. Буквально о 6 ранку записаний голос директора школи каже, що “дорогі батьки, вчора ваша дитина запізнилася, тому прокиньтеся прямо зараз і підіть розбудіть дитину заздалегідь.

Існує і система заохочень. Учні, які не пропускають і не спізнюються, отримують якісь внутрішньошкільні бали. Такі ж бали додаються за різні шкільні активності – типу поволонтерити в їдальні або в якомусь кабінеті. У кінці року їх можна обміняти на щось цінне. Так у нас у будинку з’являються нові рюкзаки або зовнішні батарейки для заряджання телефона.

Саша Жукова, навчається в США

Я вчуся в американському університеті. Вони не сварять тебе за запізнення, взагалі нічого не говорять на цю тему, але вони мають систему балів за заняття, і одна категорія – це активність на уроці. Запізнився на урок – мінус бали, не брав участь у розгляді теми – мінус бали, постійно відволікався на телефон – мінус бали. І через це оцінка може сильно впасти. Тому учні приходять десь за п‘ятнадцять хвилин до уроку, деякі навіть за тридцять.

Фінляндія

Команда EdCamp, яка нещодавно відвідала школи Фінляндії

Запізнення підпадають під порушення дисципліни.

Усі можливі реакції адміністрації на порушення зафіксовано в законі й вибудовано в ланцюг впливів:

1 КРОК. Навчальна бесіда. Дорослі освітяни збирають усі сторони конфлікту і обговорюють ситуацію. Фіни вірять у близькі стосунки, кооперацію і відкритість. Важливо всім зробити висновки з ситуації, відповівши на запитання “Чи можна було вчинити інакше?” і “Чого нас навчила ця ситуація?”.

2 КРОК. Затримка. Якщо перша міра не спрацювала, учня або ученицю можуть залишити на додаткові години в школі. Наприклад, для виконання завдань, які від нього/неї очікуються. Важливо, що це зазделегідь узгоджується з батьками і не може бути застосовано несподівано.

3 КРОК. Відсторонення. У разі скоєння чогось надзвичайного, що стається украй рідко – можуть заборонити відвідування закладу на певний період.

Австрія

Анастасія Собова, навчається в Австрії

/Files/images/osn_2017/Depositphotos_46288505_m-20152.jpgФото: автор – dekanarya, DepositphotosЗвичайно, до запізнень ставляться негативно. Суворих покарань немає. І все сильно залежить від школи. У деяких закладах освіти за кілька запізнень дають жовту картку. Після другої жовтої картки дають червону, і це все надсилається в магістрат (орган міського управління). І батькам, звичайно, пишуть.

Отримати такі картки можуть як австрійці, так і іноземці, але є різниця в наслідках. Якщо ти іноземець та отримуєш таку картку – скоріш за все в тебе будуть проблеми з візою. Для австрійця це може призвезти до відрахування. Але для цього потрібно дуже сильно провинитися і отримати не одну червону картку.

Франція

Ірина Славінська, журналістка

Коли я вчилась у Франції, там із запізненнями було просто: запізнився – кладеш carnet (щоденник – ред.) для зауважень на стіл вчителю та йдеш на своє місце. Мораль ніхто нікому не читав, просто потім забираєш своє зауваження та показуєш батькам.

Але я вчилася там у 2001 році, не уявляю, як усе змінилося за 16 років.

Алжир та французька система освіти

Володимир Бєлий, викладав у ліцеї в Алжирі, працює у Херсонському фізико-технічному ліцеї, що переймає закордонні моделі освіти

/Files/images/osn_2017/Depositphotos_34738369_m-20152.jpgФото: автор – luminastock, DepositphotosНа дисципліну дивляться комплексно: спізнення, порушення дисципліни на уроці та прояви негативного лідерства з боку окремих учнів.

В усіх закладах країни це блокується так, що не порушується гідність учня. І тоді учень не може проти цього нічого протиставити.

Зі спізненнями вчиняють так: біля воріт стоїть спеціальний педагог і зустрічає учнів. Потім ще хвилин 15 чекає, що хтось запізниться. Тоді ворота зачинаються. Якщо учень дуже сильно запізнюється, то він чекає, коли закінчеться урок. Після уроку ворота знов відчинять та запустять учня.

Ми в нашому ліцеї вирішили, що не можна йти за пострадянськими методами, тому орієнтуємося на закордонний досвід. За запізнившимися не може слідкувати класний керівник, адже він має йти на урок. А доручати комусь з учнів – некрасиво. Тому всі питання дисципліни за узгодженням з місцевою владою вирішують вихователі – ми ввели таку посаду.

Один вихователь опікується двома класами і має невелике педагогічне навантаження. А в Алжирі ці вихователі взагалі не мають педагогічного навантаження. Це молоді люди, які в майбутньому можуть стати вчителями, а можуть і не стати.

Цей вихователь записує всіх, хто запізнився і додає зауваження в щоденник (хоча це не традиційний щоденник, а насправді органайзер – з розкладом, графіком атестацій і сторінкою зауважень). Також це вноситься в електронну базу, тож батьки зразу можуть побачити. І в учня знімається дисциплінарний бал.

Так само вихователя можуть покликати в клас, якщо там хтось порушує дисципліну. Учитель каже забрати якогось учня, і вони йдуть, наприклад, у бібліотеку. Вихователь займається своєю роботою, а учень читає книжку або готується до предмету.

Це ми побачили в Алжирі, і така ж система у Франції. Учня не просто виганяють, а він перебуває у навчальному процесі. З тими, хто пропускає уроки, проводять додаткове заняття в кінці якогось дня, аби учень пройшов матеріал. Цим теж займається виховний корпус. Учитель передає туди тему та матеріал, який має засвоїти учень.

Вікторія Топол, Надія Швадчак

Джерело: Нова українська школа

Фото: автор – gbh007, Depositphotos



Особливості шкільного навчання у країнах Далекого Сходу

03.12.2017

Досвід Китаю та Японії, який варто перейняти

Для більшості українців реалії життя в країнах Азії залишаються невідомими. В якості напрямку для туризму ця частина світу досі є не надто популярною, якщо не говорити про найбільш розрекламовані курорти — але як, відпочиваючи десь на Гоа, можна дізнатись про буденні справи місцевих? Проте їхнє життя та, зокрема, система освіти, становить істотний інтерес, адже місцева культура відірвана від європейської, а відтак немало місцевих традицій, пов’язаних зі шкільною освітою, можуть здатися справжньою екзотикою. Однак, це зовсім не означає, що такі методики навчання є не ефективними або не досконалими.

/Files/images/276.jpg Важливо памʼятати, що Азія — величезна за площею територія, на якій існує кілька десятків країн, і у кожній є свої традиції, менталітет та культура освіти. В одній статті розказати навіть про пʼять країн просто неможливо. Тому варто почати лише з опису системи середньої освіти двох держав, які при згадці про Азію випливають в памʼяті першими. Звісно, що мова йде про Китай та Японію. Ці країни вкрай різні, тому і підхід до виховання (в тому числі і шкільного) та до пріоритетів у наукових дисциплінах досить відрізняється.

Реалії освіти у школах Китаю та Японії. Особливості та екзотичні риси.

Обговорюючи середню освіту та реалії шкільної системи у цих двох країнах, варто памʼятати, що вони надзвичайно великі. Обидві: Китай, як за населенням, чисельність якого наближається до позначки у півтора мільярди, так і за територією. Японія ж є зовсім невеликою територіально, але її населення сягає майже ста пʼятдесяти мільйонів — що для цієї острівної країни є досить великою цифрою. Відтак в обох державах можна знайти зовсім різні школи.

Особливо контрастним є Китай. Величезні класові розбіжності викликають прірву між елітними приватними школами десь у багатомільйонному місті та сільською школою провінційної глибинки. Але, скажімо, опалення є тільки у школах на Півночі: будівлі шкіл із самого початку проектувалися з урахуванням кліматичних особливостей, тому у центральних регіонах та на Півдні системи центрального опалення просто немає. В результаті, якщо температура взимку падає до нуля (що може статися навіть попри субтропічний клімат), діти та вчителі сидять у верхньому одязі.

/Files/images/275.jpgТим не менш, це не означає, що у китайських школах не слідкують за здоровʼям дітей. По-перше, багаторазові фізичні вправи є загальнорозповсюдженою практикою. Учні не просто роблять зарядку для очей, як в українських школах у молодших класах. У Китаї увага приділяється усьому: діти дійсно кілька разів на день виконують комплекси вправ для розвитку та покращення стану спини, рук, очей. Особливий наголос робиться на тому, щоб діти сиділи прямо. В деяких школах для цього навіть встановлені спеціальні металеві обмежувачі, які, впираючись у груди дитині, не дають їй «лягти» на парту та писати зігнувшись. Такий акцент на фізичному здоровʼї робиться тому, що навантаження у китайських школах надзвичайне: діти мають вивчити тисячі ієрогліфів, а крім того, змалечку учні мусять вивчати математику у досить посиленому режимі.

/Files/images/277.jpgТрадиційне для Старого Світу ділення на гуманітаріїв та любителів технічних наук для Китаю не характерне — тамтешні школярі мають знати все і про все. Тому, вони, якщо враховувати всі додаткові курси та уроки, можуть відправлятися до ліжка тільки близько 23-ї години. Щоправда, біля обідньої пори вони мають кілька годин (мінімум одну, максимум — три) для обіду та відпочинку.

Для японських шкіл значні навантаження теж характерні. Тут підхід до освіти дещо інший. Якщо у Китаї важливим є саме розвиток памʼяті (тому діти просто вчать великі обʼєми інформації), то для японських дітей все ж важливу роль відіграє саме розуміння шкільного матеріалу. Ще одна відмінність — специфічний розклад семестрів. Починають ходити в школу японські діти у квітні. Перший семестр триває до середини липня. Другий від вересня і до середини грудня. Третій — від початку січня і до кінця березня. Отже, великих канікул японські діти не знають. Натомість вони кожні три місяці мають по кілька тижнів на відпочинок.

Важливо памʼятати, що менталітет в країнах Азії дещо відрізняється від європейського — особливий наголос робиться на суспільство у всіх його проявах. Дітей виховують (як в Китаї, так і в Японії, хоча з ідеологічними відмінностями), що дійсно важливо в житті приносити користь: оточуючим, своїй компанії, колективу, країні. Тому в Японії, попри значно вищий рівень економічного розвитку, ніж в Китаї, теж виховується звичка перепрацьовувати. Але якщо для китайців це — єдиний спосіб вибитись у люди, враховуючи вражаючу конкуренцію, для японців — ознака сили духу та бажання приносити користь. Відтак діти в Японії, хоча й мають більше часу для відпочинку у теорії, на практиці використовують його здебільшого для додаткових курсів, занять тощо.

Який досвід варто перейняти?

Представники молодого покоління українців, для яких ідеологія людини як частини великого формування ("безликий гвинтик механізму суспільства«)є неприйнятною, навряд чи оцінять надмірні навантаження. Навчання у Китаї та Японії рідко приносить задоволення дитині, тож з цього боку варто зазначити явні недоліки систем обох цих держав. Проте є й чому у них навчитись. Тож ідеалізувати школу Китаю чи Японії не варто: в системі української середньої освіти є свої переваги. Однак, було б непогано перейняти деякий досвід у цих країн.

/Files/images/274.jpgДля Китаю характерним є раціональне розділення навчального дня за рівнями навантаження. Найбільш складні предмети вивчаються зранку, якраз коли продуктивність мозку (памʼять, увага, концентрація) найвища. Потім довга перерва і відпочинок, після якого починаються нові заняття, які присвячені вже більш простим дисциплінам. Це не тільки робить шкільну систему освіти більш уніфікованою, а й дійсно сприяє більшій ефективності навчання. Також варто позитивно оцінити турботу китайської школи про здоровʼя дитини. Зарядки, фізичні вправи та довгі перерви на обід — це те, чого українським школам дійсно бракує.

Якщо говорити про японську школу:

Що стосується японської середньої освіти, то варто особливо відзначити логістику: система побудови розкладу навчання надзвичайно ефективна. Навантаження розподіляється грамотно, існує безліч варіантів для позакласної активності, різні секції, клуби за інтересами, в тому числі і наукові. Це стимулює розвиток дітей і дає їм можливість змалечку успішно шукати саме той напрямок діяльності, який приносить їм втіху та дає можливість діяти ефективно.

Також перевагою японської середньої освіти є турбота про імідж кожної школи. Своя форма, свій розклад, свій мікроклімат та традиції — це все дає дитині змогу відчувати себе частиною дійсно цікавої, хоча й маленької спільноти. Крім того, як в Китаї, так і в Японії робиться сильний акцент на етичному вихованні та знанні правил ввічливості.

Для українців є досить сумнівним рішення японської шкільної системи, згідно з яким, учні у класах щороку «перетасовуються», тобто переходять у інший колектив. Може здатись, що це завадить соціалізації, але мета цих дій протилежна: привчившись змалечку змінювати колектив, діти швидко навчаються формувати нові соціальні звʼязки, а старі друзі, що перейшли до інших класів, залишаться поряд, якщо, звісно, дружба справжня.

Джерело: https://www.learning.ua/


ЯК В КАНАДСЬКИХ ШКОЛАХ ДІТЕЙ ВЧАТЬ КРИТИЧНО АНАЛІЗУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ

03.12.2017

/Files/images/Без-имени-1-183.jpg© yapokupayu.ruУ 6-му чи 7-му класі моя дочка якось прийшла зі школи і розповіла, що вони почали вивчати деревних восьминогів. Я дуже здивувалася і сказала, що, мабуть, вона помиляється, адже деревних восьминогів не існує, цього просто не може бути. Дочка почала сперечатися і доводити свою правоту, посилаючись, зокрема, на те, що вони частину уроку вивчали матеріали з сайту, дивилися відео, і тепер будуть готувати презентацію на цю тему.

Наступного дня вчитель почав урок з питання про те, хто з учнів повірив в те, що такі тварини існують? Повірило багато, бо сайт був досить переконливий, і підкріплений вірою в те, що вчитель (як і інші дорослі) не став би говорити неправду і розповідати якісь небилиці.

А далі була велика дискусія про те, чому не можна вірити всьому, що ти дізнаєшся з ТБ або інших джерел; або як треба перевіряти різними способами інформацію, щоб упевнитися в її надійності.

Окремо обговорювалося, що іноді інформацію “повертають” тим чи іншим боком спеціально для того, щоб справити на читача/слухача певне враження або донести якесь повідомлення (тобто за тим, як ця інформація може стояти “мета”, і в ряді випадків це – маніпуляція). Особисто мене цей хід і урок дуже вразили.

На жаль, мені здається, що так вчитися аналізувати і сумніватися, перевіряти деяку інформацію буває необхідно всім – і дітям, і дорослим.

А хто хоче насолодитися сайтом про tree octopus (деревних восьминогів) – будь ласка, ось.

Джерело: ТУТКА


Цікаві факти про шкільну освіту у різних країнах світу

03.12.2017

Шкільна освіта є тією базою, на фундаменті якої будується якщо не професійне життя людини, то принаймні її можливість обрати майбутню спеціалізацію вищої освіти. Але при цьому шкільна пора має немало особливостей у різних країнах світу. Іноді йде мова саме про тонкощі системи викладання, а інколи — про особливості менталітету народів далеких країв, що теж відображається на навчальному процесі.

Азія, Америка, Європа — кожна частина світу має щось особливе, коли йде мова про шкільну освіту. Немало є й цікавих традицій. Наприклад, в Уругваї шкільного вчителя вітають поцілунком. Це не вважається фамільярністю, адже у цій країні дружній поцілунок у щоку — звичайний спосіб дружнього вітання. А у Японії у кожній школі є свій дієтолог. Таким чином країна намагається турбуватись про здоровʼя підростаючого покоління. Це особливо важливо та доцільно, враховуючи великі навантаження на школярів. Є й традиції, які здаються дивними та навіть неприємними для представників більшості народів. Наприклад, у школах Північної Кореї існує досі сильна пропаганда ненависті до США та інших капіталістичних країн. Дітям дають стріляти з іграшкової зброї у портрети політиків Америки та вчать пісень, в яких ті висміюються.

Але якою б цікавою чи дивною не була та чи інша культура, для нас важливо, як це відображається на результаті навчального процесу.

/Files/images/71.jpg

Думати про працевлаштування ніколи не рано

«Багато хто вчить, але ми — виховуємо джентльменів», — ці слова одного директора британської школи дуже добре характеризують підхід тамтешніх педагогів до навчального процесу. Здається, що нинішнім школярам ще зовсім рано думати про майбутню професію. Мало хто з учнів не те що молодшої, а й навіть середньої школи дійсно обрав свій майбутній фах. А навіть якщо й обрав, то скоріше за все рішення ще зміниться за майбутні роки.

Але незалежно від того, яку професію обере нинішній школяр, деякі навички йому знадобляться в будь-якому разі. Чиновники Великобританії дослідили статистику успішних спроб працевлаштування молодих кадрів і прийшли до висновку, що під час співбесід особлива увага звертається на грамотність мови майбутніх працівників. Тому було прийняте досить цікаве рішення: запровадження культури грамотного спілкування у школі. Відтепер учні Великобританії на уроках із вчителями мають використовувати виключно офіційну англійську мову. Бажано також, щоб і у розмовах між собою вони уникали сленгів та просторічної лексики. Що ж, така турбота про дітей не може не викликати радість, але навряд за допомогою таких нововведень вдасться ефективно боротися зі сленгом — невідʼємною частиною мовної культури Англії. Хоча тільки час покаже.

/Files/images/72.jpg

Школа, де не задають домашніх завдань

Як не люблять наші школярі «домашку»! Мало того, що за партою треба висидіти по кілька уроків на день, так потім ще й вдома від підручників не позбавитись! Така неприємність є звичною частиною шкільного життя більшості учнів у світі. Але ж хіба наявність домашнього завдання не відбиває у дитини бажання навчатись? У Швеції впевнені — відбиває.

Тому там відкрили цілу мережу з 13 шкіл, де нема ані домашніх завдань, ані навіть розкладу занять у звичному сенсі цього слова. Ці школи були відкриті організацією Vittra. Діти там навчаються у своє задоволення, а «класи» мають вигляд ігрових кімнат, де є зручні канапи, діти можуть вільно спілкуватись між собою і займатись тими предметами, які їм подобаються — поки не набридне. Наскільки ефективним є такий експериментальний підхід? Відповідь на це питання може дати тільки час, але поки що ця мережа шкіл залишається вельми популярною, хоча державна система освіти, здається, не збирається приймати такий формат навчального процесу.

Лібералізм та розуміння

Інша північна Європейська країна, Фінляндія, теж може вважатись дуже ліберальною до учнів. Хоча певних радикальних змін у програмі навчання там нема, є ціла низка особливостей у стосунках між вчителем та учнем. Зокрема, вчителі не викликають дітей до дошки, якщо ті... не хочуть виходити. Простого небажання відповідати на питання вчителя достатньо, щоб дитину залишили у спокої і без поганої оцінки. Це зменшує стрес від перебування у школі для дітей молодшого віку, але зі старшими працює іншим чином. Справа в тому, що відмовитись підходити до дошки для підлітка — значить проявити свою легкодухість. Тож здебільшого учні середньої та старшої школи Фінляндії цим своїм правом не користуються, або ж роблять це не з примхливості, а через серйозні обставини. До речі, у цій країні до школи діти йдуть не раніше, ніж їм виповниться 7 років.

За прогули — штраф

А от у Німеччині ліберальність у шкільній освіті не особливо розповсюджена. Принаймні це стосується не стільки дітей, скільки їхніх батьків. Справа в тому, що в цій країні на законодавчому рівні заборонена домашня освіта. Можливо, причина полягає в тому, що педантичні німецькі чиновники не впевнені у якості такого способу викладання. Так чи інакше, але навіть за пропуски шкільних занять може бути накладений грошовий штраф. Звісно, платять його батьки, а не діти, адже саме старші члени сімʼї відповідають за навчання своїх нащадків. Коли освіта починається змалечку А от програма шкільної освіти Франції є безперечно ефективною. Принаймні статистика стверджує, що середня освіта в цій країні вважається однією з найкращих у Європі. Але для нас її програма може здатись трохи своєрідною. Освіта там починається з 3-4 рочків, і це не дитячий садок, а повноцінна школа, хоча й педагоги там працюють разом з психологами. Велику увагу саме приділяють розвитку памʼяті, зосередженості та моторних навичок дитини.

У 5 років діти обовʼязково вчаться читати. Грамотність у Франції чи не стовідсоткова саме завдяки цьому освітньому стандарту. Загалом початкова школа у Франції триває на диво довго — цілих пʼять років. Середня школа називається коледжем, і освіта там займає вже менше — чотири роки. А от після цього навантаження досить різко збільшується. Старша школа називається ліцеєм. Її закінчує тільки 80% учнів — надто складна, і навантаження на молодь йде, як на дорослих. З іншого боку ліцей — це вже досить вузька спеціалізація з предметів, які дитина вивчатиме в університеті. Якщо підліток зможе успішно закінчити ліцей (тобто старшу школу), вступ до ВНЗ зазвичай вже не є проблемою.

/Files/images/76.jpgОсвіта дітей з віддалених селищ

Але Франція — країна розвинута. Вона може собі дозволити розробляти багатоступеневу систему шкільної освіти, завдяки якій вдається кожного року випускати у світ майбутніх професіоналів. Але що робити країнам менш розвинутим? Уряд Мексики знайшов спосіб, як без надмірних інвестицій подолати безграмотність у віддалених куточках країни. Там були створені так звані школи для общин. Вони розраховані на малі селища, нетрища, села у глушині, котрих у Мексиці біля 40 000. Звісно, кваліфікований та професійний вчитель не зголоситься їхати кудись у віддалений хутір, щоб кілька років навчати з десяток дітей. Тому у якості педагогів там працюють студенти, яким потрібні гранти на навчання. Вони живуть у цих селищах, де працюють за зовсім малу заробітну плату біля року або двох. В результаті цієї державної програми студенти вивчили біля 300 000 дітей. Ця програма є вигідною і для молодих вчителів, адже в обмін на їхні послуги в якості викладачів, уряд надає їм грошову допомогу, завдяки якій вони можуть продовжити навчання навіть у престижних університетах країни.

Здоровий дух допомагає у навчанні

Тоді як європейські чиновники роздумують про методики оптимізації навчального процесу, а менш розвинені країни розробляють свої методи боротьби з неграмотністю, Вʼєтнам звертає увагу на іншу сторону розвитку людини — духовну. Для цього у школах цієї країни ввели додатковий предмет — йогу. Звісно, успіхи на заняттях з йоги ніяк не оцінюються, але предмет є обовʼязковим і дуже корисним для дітей. Заняття починається з медитації у позі лотоса. Діти також вивчають основні пози йоги для початківців. Завдяки гнучкості дитячого тіла проблем не виникає, тож уроки такого роду проходять без напруження. Дітям у свою чергу цікава гімнастика, а духовна складова допомагає позбавитись стресу, побороти відчуття тривоги, а також розвинути вміння концентруватись на меті. В результаті успіхи у навчанні зростають. Вчителі йоги не тільки дають дітям інформацію про пози та дихальні вправи, а й розповідають філософські притчі та історії, зрозумілі для школярів.

Джерело: https://www.learning.ua/

Кiлькiсть переглядiв: 0